Заступник Голови Держкоменергозбереження
Вступ

На сьогодні практично усі спеціалісти, які тим ти іншим чином пов’язані з впровадженням енергозберігаючих заходів, зіткнулись у своїй роботі з однією проблемою, що перешкоджає активному впровадженню енергозберігаючих заходів. Ця проблема полягає у відсутності, на сьогодні, законодавчо закріплених економічних механізмів енергозбереження (матеріального зацікавлення) підприємств у реалізації енергозберігаючих заходів.

Проблема ця давно уже осмислена Держкоменергозбереження, і запропоновані відповідні законодавчі ініціативи з її вирішення, проте, пропозиції Держкоменергозбереження до цього часу не знаходять підтримки у інституцій, що впливають на прийняття правових актів подібного роду

Ця публікація є черговою спробою достукатись до колективної свідомості цих інституцій та знайти підтримку людей, що зацікавленні у розвитку енергозбереження. І розглянемо найбільш складне питання, яке у той же час потребує нагального вирішення. Це питання створення джерел фінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері.

В липневому випуску інформаційно-аналітичному щотижневику Енергоінформ (Енергоінформ №2 ми з Вами, шановні читачі, зробили невеликий огляд можливих джерел фінансування енергозбереження у бюджетній сфері, які наявні сьогодні до використання. (Публікація “Енергозбереження як джерело бюджетних надходжень”). В основному це цільове фінансування енергозберігаючих заходів з державного та місцевого бюджетів.

Коротко нагадаємо стан з фінансуванням з державного бюджету.

Цільове фінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері з бюджетів різного рівня.

Указом Президента Укра­їни від 16.06.1999 р. №662 “Про заходи щодо скорочення енергоспо­жи­вання бюджетними установами, організа­ці­ями та казенними підприємствами перед Урядом поставлено завдання зменшити енергоспоживання бюджетними організаціями енергетичних ресурсів на 25% до 2004 року.

Для реалізації цього завдання Верховна Рада Законом України “Про державний бюджет України на 2001 рік” передбачила інвестиції на енер­гозбереження в державному бюджеті по статті “Міжгалузеві енергозберігаючі заходи” в обсязі 25,4 млн. гривень.

На жаль, проголошені наміри держави виконано лише на 30%, у 2001 році на проведення енергозберігаючих заходів було виділено лише 7,6 млн. грн., що дещо дезорганізувало виконання уже розпочатих проектів. В подальшому у державному бюджеті України на 2002 рік передбачено лише 17 млн.грн. для завершення фінансування незакінчених у 2001 році енергозберігаючих проектів. На жаль на сьогодні профінансовано трохи більше 5% від запланованого.

Подібна ситуація, з виділенням коштів на заходи з енергозбереження з місцевих бюджетів, спостерігалась протягом всього часу існування програм енергозбереження і на місцевому рівні.

Проте, сьогодні можна стверджувати, що незважаючи на ряд перешкод на шляху утвердження енергозбереження, відмічається активізація уваги керівників районного та міського рівня до проблем енергозбереження. Очевидно, що розуміння проблем енергозабезпечення бюджетних установ та організацій у керівників місцевого рівня дозволяє ідентифікувати енергозбереження, як джерело реальних додаткових “бюджетних надходжень”, що можуть не тільки забезпечити необхідними енергоресурсами бюджетні організації, але й бути направленими на вирішення інших соціально важливих проблем району.

Це підтверджує досвід роботи ряду міст України (Івано-Франківська, Рівне, Дніпродзержинськ, Луцьк) та райдержадміністрації, для прикладу Іршавської райдержадміністрації.

Враховуючи напруженість державного та місцевих бюджетів для керівників місцевого рівня викристалізувалась потреба створення механізму залучення не бюджетних інвестицій для реалізації енергозберігаючих проектів у бюджетній сфері.

Два джерела фінансування - один принцип реалізації.

Враховуючи досвід цих регіонів стало зрозуміло, що фінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері можливе не тільки завдяки централізованому виділенню коштів у державному та місцевих бюджетах. Існує можливість утворення додаткових джерел фінансування завдяки використання отриманої економії видатків на енергозабезпечення бюджетних організацій, яка утворюється в результаті попередньо виконаних енергозберігаючих заходів, та залучення фінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері приватних інвестицій.

Таким чином можливо отримати додатково два джерела фінансового забезпечення енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері, які відрізняються принципово щодо власників залучених коштів але порядок виконання проектів та механізм використання таких джерел фінансування побудовані на одному принципі – накопичення та використання отриманої економії від реалізації енергозберігаючих заходів.

Суть механізму полягає в утворенні порядку руху коштів, що виділяються з бюджету на енергозабезпечення бюджетних установ за кодами економічної класифікації та фіксуванні видатків у державному чи місцевому бюджеті (залежно від того звідки фінансується бюджетна установа) на енергозабезпечення бюджетних установ на термін реалізації енергозберігаючого проекту.

У випадку залучення коштів та реалізації енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері буде відбуватись зменшення споживання енергоресурсів бюджетними установами, що відобразиться у можливому зменшенні видатків з бюджету на утримання цих закладів. Отримана економія, при створенні відповідного порядку могла б направлятись на енергозберігаючі заходи.

Для прикладу реалізація енергозберігаючих заходів у комунальному господарстві м. Івано-Франківська призвело до 9% скорочення бюджетних витрат на гаряче водопостачання в громадських будівлях; виконання енергозберігаючих заходів у бюджетних установах Іршавською райдержадміністрацією дозволило знизувати витрати місцевого бюджету на енергозабезпечення бюджетних установ в 2000 та 2001 роках на 500 тис.грн.; реалізація енергозберігаючих проектів Дніпродзержинським державним технічним університетом дозволило скоротити витрати на енергозабезпечення університету на 350 тисяч гривень.

На сьогодні, зекономлені, в результаті виконання енергозберігаючого проекту у бюджетній установі, кошти вилучаються з обсягу фінансування установи на наступний рік. У результаті, в подальшому керівник, що одного разу реалізував енергозберігаючий проект, більше ніколи не буде цього робити. Така ситуація є антистимулюванням енергозбереження, адже зекономлені, для прикладу Дніпродзержинським університетом, кошти будуть передаються іншим навчальним закладам (наприклад на виплату заробітної плати), які нічого не роблять у сфері енергозбереження. Це своєрідна стимуляція їх безгосподарності, а колектив університету, не зможе отримати за здійснені заходи з енергозбереження жодної копійки не тільки на матеріальне стимулювання, але і на втілення наступних енергозберігаючих заходів.

Держкоменергозбереження працює над створенням механізму при якому зекономлені кошти могли б направлятись на повернення залучених інвестицій та реалізацію подальших енергозберігаючих заходів та створення зацікавленості у реалізації енергозберігаючих проектів зі сторони керівного складу цих установ.

Передбачається створення механізму реалізації енергозберігаючих проектів у бюджетній сфері використовуючи як кошти державного бюджету так і приватні інвестиції, з поверненням коштів повністю чи частково за рахунок отриманої економії паливно-енергетичних ресурсів.

Пропонується запровадження окремого коду економічної класифікації видатків на якому могли б акумулюватись кошти отримані в результаті економії видатків на енергозабезпечення отриманої внаслідок енергозберігаючих заходів. В подальшому ці кошти могли б направлятись на повернення залучених приватних інвестицій та (або) реалізацію подальших енергозберігаючих заходів.

Перешкоди та можливі шляхи вирішення.

Безумовно, як у кожній новій справі, створення нового порядку руху коштів, особливо у такій консервативній сфері як порядок фінансування бюджетних установ, стикається з необхідністю законодавчого підтвердження можливості реалізації такого механізму фінансування енергозберігаючих проектів у бюджетній сфері.

На сьогодні законодавчо ця проблема не врегульована. Для чого необхідно внести ряд нових статей у законодавство. Держкоменергозбереження уже розроблено законопроект про внесення змін до Закону України “Про енергозбереження” де передбачається введення додаткової статті, для законодавчого врегулювання порушеного питання.

“Фінансування енергозберігаючих заходів у бюджетних установах та організаціях

Енергозберігаючі заходи у бюджетних установах та організаціях здійснюються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті для цих цілей, коштів, зекономлених внаслідок здійснення енергозберігаючих заходів та коштів, залучених на основі фінансування енергозберігаючих заходів третьою стороною.

Для бюджетних установ та організацій, що здійснюють енергозберігаючі заходи у державному бюджеті зберігаються фіксовані видатки на споживання паливно-енергетичних ресурсів на період реалізації енергозберігаючих заходів. Коригування видатків державного бюджету на оплату паливно-енергетичних ресурсів здійснюється на наступний, після реалізації енергозберігаючих заходів бюджетний рік.

У бюджетних установах та організаціях, що здійснюють енергозберігаючі заходи за рахунок коштів, передбачених для цих цілей у державному бюджеті економія коштів на оплату паливно-енергетичних ресурсів може використовуватись для подальшого фінансування енергозберігаючих заходів.

Для бюджетних установ та організацій, що здійснюють енергозберігаючі заходи за рахунок коштів залучених на основі фінансування енергозберігаючих заходів третьою стороною економія коштів на оплату паливно-енергетичних ресурсів направляється на погашення залучених коштів.

Порядок реалізації енергозберігаючих заходів у бюджетних установах і організаціях та порядок залучення коштів на основі фінансування енергозберігаючих заходів третьою стороною у бюджетних установах і організаціях встановлюється Кабінетом Міністрів України”.

Протягом 2002 року буде завершено також розробку передбаченого запропонованою статтею порядку реалізації енергозберігаючих заходів у бюджетних установах та залучення коштів на основі фінансування енергозберігаючих заходів третьою стороною, який в подальшому буде поданий до Кабінету Міністрів України для прийняття рішення.

Проте, ми не очікуємо легкого та швидкого вирішення цих питань, оскільки, навіть прийняття запропонованих Держкоменергозбереження змін до Закону України “Про енергозбереження” не дозволить вирішити посталу проблему. Необхідно також внести ряд змін до нещодавно прийнятого Бюджетного Кодексу та уникнути прийняття в Законі України “Про державний бюджет” ряду положень, що щороку приймаються Верховною Радою. Мова іде про статтю 18 Закону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік”:

“Забороняється збільшення бюджетних призначень на:

державне управління за рахунок зменшення бюджетних призначень по інших розділах функціональної класифікації видатків бюджету;

оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків;

капітальні видатки за рахунок зменшення бюджетних призначень на поточні видатки.”

Цією статтею забороняється використання коштів, що передбачені на енергозабезпечення бюджетної установи на будь які інші заходи, у тому числі забороняється використовувати економію з цих видатків на енергозберігаючі проекти. Саме із-за дії цієї статті вся отримана економія від реалізації енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері автоматично списується до бюджету.

Неодноразові звернення до Мінфіну, стосовно зміни редакції цього положення, для прикладу у наступній редакції

“капітальні видатки за рахунок зменшення бюджетних призначень на поточні видатки, крім енергозберігаючих проектів” та не знаходить підтримки.

На сьогодні, позиція Мінфіну зводиться до наступної тези: - відповідні ради (Верховна, обласна чи місцеві) краще знають куди направляти отриману економію, чи на впровадження подальших енергозберігаючих заходів і поступове зменшення витрат бюджету на утримання бюджетних установ, чи на соціальні виплати.

В результаті на даний час спостерігається парадоксальна ситуація. Для зниження видатків державного бюджету на утримання державних установ та вивільнення коштів, для фінансування соціально важливих проблем, необхідно знизити видатки на забезпечення бюджетних установ енергоносіями. Для зниження енергоспоживання необхідно реалізувати енергозберігаючі заходи. Для цього видатки бюджету не передбачені. В результаті видатки на енергоносії залишаються на попередньому рівні. Хоча дуже часто термін окупності енергозберігаючих заходів не перевищує одного року.

Очевидно, що швидкий успіх у цьому напрямі залежить від зміни позиції Мінфіну та Державної податкової адміністрації, що ставить перед нами завдання знайти шляхи активного впливу на позицію цих відомств. Розглядаючи можливості зміни цієї позиції можна виділити три варіанти: зміна світогляду працівників Мінфіну шляхом природного оновлення штату; прикладення величезних зусиль не тільки Держкоменергозбереження а й усього прошарку зацікавлених у розвитку енергозбереження людей у перебудові світогляду існуючих працівників цих відомств; принципове рішення Кабінету Міністрів України стосовно запровадження економічного механізму енергозбереження та винесення запропонованих законопроектів на розгляд Верховної Ради.

Проте, питання, які важко вирішуються на загальнодержавному рівні можна простіше вирішити на місцевому рівні. В результаті прийняття Бюджетного Кодексу, з’явилась деяка автономія в формуванні та прийнятті місцевих бюджетів.

При всій складності створення нових тенденцій формування державного бюджету та утворення законодавчих підстав запровадження запропонованого механізму фінансування енергозбереження для бюджетних установ, що фінансуються з державного бюджету (Зміни до Закону України “Про державний бюджет” що приймається Верховною Радою), з’явилась можливість утворення подібного механізму для бюджетних установ, що фінансуються з місцевого бюджету через прийняття відповідного рішення місцевою радою.

Безумовно, це потребує значного порозуміння між місцевими радами та місцевою адміністрацією, розуміння проблем енергозбереження та й просто бажання займатись цими проблемами, проте це дає надію прискорення реалізації потенціалу енергозбереження у бюджетній сфері.

Для допомоги у цьому процесі місцевим органам влади Держкоменергозбереження передбачає завершити до кінця цього року “Порядок реалізації енергозберігаючих заходів у бюджетних установах і організаціях та порядок залучення коштів на основі фінансування енергозберігаючих заходів третьою стороною у бюджетних установах і організаціях”. На основі цього порядку, рішення місцевої ради та підтримки реалізації проектів з боку місцевої адміністрації удасться створити реальні джерела не бюджетного фінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері.

Висновки

Енергозбереження уже стало відомим для широкого кола спеціалістів у сфері енергозабезпечення та державного управління, проте енергозбереження ще не стало для цих людей тією категорією яка повсякчас присутня у свідомості та впливає на процес прийняття рішень. Енергозбереження нове відносно нове явище у житті України і тому потребує творчого відношення до вирішення проблем, що постають перед нами.

Запропоновані до обговорення шляхи залучення інвестицій у бюджетну сферу для реалізації енергозберігаючих заходів не є новими для промислово розвинених країн, але вони є новими для нашого суспільства. Це створю значні труднощі у прийнятті швидких та необхідних рішень держави. Запрошуємо всіх зацікавлених у розвитку енергозбереження до співпраці. Ми відкритті для обговорення, для сприйняття нових ідей і одночасно сподіваємось на Вашу допомогу та участь у формуванні тієї критичної маси ідей та думок, що дозволить значно пришвидшити процес прийняття державних рішень. Особливо, це необхідно для успішного розвитку в Україні такого явища як енергозбереження.

Источник: http://www.is.svitonline.com