Промышленная резка бетона: rezkabetona.su
На главную  Энергоэффективность 

Жорстка політика енергоефективності – запорука сталого розвитку економіки України

Від політики дешевих енерго- й сировинних ресурсів уже давно відійшли країни ЄС. У Данії, наприклад, ціна природного газу, споживаного в побуті, становить 1115 євро. До високої цінової групи входять Швеція та Ісландія – відповідно 904,8 і 869,4 євро. А загальний середньоєвропейський показник - 498,5 євро.

 

В Україні ж вартість природного газу для домогосподарств в нинішньому році становить 339 грн за 1 тис.куб.м (близько 45 євро), що в 11 разів нижче за середньоєвропейський показник (!). Стосовно промисловості, то у країнах ЄС середня вартість 1 тис.м3 природного газу становить 316 євро, а для промислових підприємств України – лише близько 150 євро.

 

Теперішня ситуація, що склалася у газовій сфері вкотре довела неготовність України до ринкових цін на первинні енергоносії та надмірну енергетичну залежність України від російських постачальників газу. Це й стало своєрідним каталізатором актуалізації проблем ефективного використання енергоресурсів.

 

Саме про ефективне використання енергетичних ресурсів та збільшення частки нетрадиційних видів енергії в паливно-енергетичному балансі держави нещодавно говорив і Президент України, який зазначив, що низька енергоефективність та висока енергоємність промисловості в результаті - це критичний стан енергетичної безпеки держави та зниження рівня добробуту громадян України.

 

Тому перед НАЕР, як ніколи, стоїть завдання посиленого контролю за використанням енергетичних ресурсів. Перш за все це стосується надзвичайно великих втрат енергоносіїв в ланцюзі «вироблення-транспортування». В Україні торік було практично втрачено більш ніж 25 мільярдів кВт.г. електроенергії під час транспортування мережами. У першому півріччі поточного року держава уже втратила електричної енергії на суму, що перевищує 4 млрд. грн. Не краща ситуація і з таким стратегічним продуктом як вода. В деяких регіонах до 50% води втрачається через протікання в трубогонах. Особливо складна ситуація з цим у житлово-комунальному господарстві, де втрати тепла, енергії, води в 1,5-2 рази перевищують встановлені норми.

 

З 1 січня 2008 року, запроваджується більш жорстка відповідальність за марнотратне використання енергетичних ресурсів, яка передбачає сплату штрафних санкцій у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів. Крім того, посилюється адміністративна відповідальність керівників підприємств за відсутність затверджених норм питомих витрат. ( Норми питомих витрат палива та енергії - регламентована величина питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для даного виробництва, процесу, даної продукції, роботи, послуги).

 

Також Агентство пропонує знизити межу контрольованого річного споживання енергоресурсів для підприємств від 10 тис. т.у.п. до 3 тис. т.у.п. Адже на сьогодні річне споживання в 10 тис. т.у.п. мають тільки 600 підприємств, тобто достатній рівень контролю за обґрунтованістю питомих витрат забезпечується лише для незначної кількості підприємств.

 

Щодо стабілізації ситуації з втратами на об’єктах теплоенергетики, то тут доцільним буде обов’язковість проведення енергетичного аудиту, оскільки рівень витрат енергоресурсів в цій сфері впливає на тарифоутворення, а отже безпосередньо на населення країни.

 

Та все ж головною проблемою сьогодення залишається висока енергоємність ВВП, застарілий технічний фонд, низька активність впровадження енергоефективних технологій та надзвичайно мала частка використання альтернативних видів палива в паливно-енергетичному балансі держави.

 

Хоча певні позитивні напрацювання в цьому клубні проблем уже є. Так з 1 січня 2008 року вступає в силу новий Закон України щодо стимулювання заходів з енергозбереження який передбачає ряд заходів заохочення, а саме державну фінансову підтримку, митні та податкові пільги.

 

Щодо технічного переоснащення: найбільш проблемною у нас є соціальна та комунальна сфера. Переважна більшість об’єктів цих сфер використовує водогрійні та парові котли, 60% з яких фізично та морально застарілі. Як паливо вони споживають природний газ, вугілля й мазут.

 

Альтернативу цьому пропонується впровадження когенераційних схем, які будуть виробляти енергію і тепло, а головне працювати за рахунок використання місцевих видів палива. Сьогодні мова може йти про так зване об’єднання міні-ТЕЦ та установок газифікації у спільний енергетично-переробний комплекс, який буде використовувати як паливо біомасу.

 

Головним досягненням у розвитку нетрадиційних видів енергії є створення державного концерну «Синтез-газ України» робота якого буде спрямована на значне скорочення споживання природного газу. Згідно розрахунків фахівців НАЕР уже в наступному 2008 році виробництво синтетичного газу може сягнути 1 млрд. м А в найближчі 15-20 років можливо досягти виробництва 40 млрд. м3 синтез-газу щорічно, що є еквівалентом 25 млрд. м3 природного газу.

 

Розвиток даного напрямку це перспективний шлях, яким ідуть усі європейські країни. Більш того, у відповідності до Програми розвитку відновлювальних джерел енергії в країнах ЄС частка біомаси складатиме уже в 2020 році 235 млн тон нафтового еквіваленту, а у 2050 році частка використання нетрадиційних видів енергії в паливно-енергетичних балансах держав має досягнути 50%.

 

Найближчі сусіди України – Білорусія, Молдова і, навіть, Росія уже рішуче взялись за впровадження біоенергетичних технологій. У Білорусії 12% загального обсягу енергії виробляється з біомаси. У Молдові розроблено державну програму з впровадження котлів для спалювання соломи.

 

Україна ж має більш унікальні технології та потужний ресурсний потенціал. Щоправда маємо дві проблеми – відсутність грошей для реалізації вищезазначеного і нерозуміння того, що всі ці технології це не просто наше майбутнє, а майбутнє наших дітей.

 



Китай в поисках энергетических а. Рынок нефти. Открытое письмо Министру энергетики Российской Федерации г. Вопреки закону философии.

На главную  Энергоэффективность 





0.0024
 
Яндекс.Метрика