Під час осінньої негоди і взимку в офісі видавництва ЕКОінформ завжди затишно і тепло. Сюди приходять, телефонують, приїжджають фахівці з багатьох міст України, ті, кому допекли цілковита залежність від комунальників, низького, але непомірно дорогого рівня послуг, і які цікавляться можливістю практичного застосування у своїх помешканнях енергозберігаючих технологій та відновлювальної енергії. А що обирають оcінньо-зимовий сезон, то цілком не випадково, бо холодна пора року, переконані, найкраща ілюстрація того, як функціонує будинок, що його пані Оксана Денис, редактор видавництва ЕКОінформ називає доволі поширеним у світі, проте маловідомим в Україні, терміном будинок нуль енергії.

Спроба віднайти без конкретної адреси потрібний будинок у центрі Львова виявилася справою непростою: на вулиці Саксаганського будівля нічим не вирізняється від решти, хіба що закритими вхідними дверима, що у Львові практикується вкрай рідко, та сучасним екстер'єром магазину-салону електротоварів, бо розгледіти з тротуару дах неможливо, не вдасться побачити на фасаді, оздобленому ліпниною, жодних слідів проведених реконструкцій.

Масове паломництво по досвід, зізнається пані Оксана, забирає у неї чимало часу, але вона готова жертвувати і цим невідновлювальним скарбом задля того, аби люди мали змогу жити в комфортних умовах, не завдаючи непоправної шкоди довкіллю, як робимо це, використовуючи звичні джерела енергії.

Чи важко було реалізувати свій унікальний проект? -цікавлюся у господині дому пані Оксани. Не заперечує, що було непросто. Та найскладніше виявилося знайти добрих спеціалістів (їх катастрофічно не вистачає не лише у Львові), які б зуміли реалізувати проект. Бригади ремонтників не надовго затримувались на об'єкті і не давши собі раду із системою теплопостачання, самі відмовлялися працювати. Довелось запрошувати ремонтну бригаду з Польщі (реалізувавши у Львові свій пілотний проект, його автор Ричард Савук оселився в Україні і відтоді виконав уже не одне замовлення, а до Варшави вибирається лише задля того, аби докупити відсутнє в торговельній мережі найсучасніше обладнання та необхідні матеріали). З робітниками жодних проблем: три майстри за півтора тижня виконали обсяг робіт, з яким не змогли впоратися місцеві майстри впродовж півроку! Ставлення до роботи приїжджих просто таки вразило: працювали зранку до пізнього вечора, не влаштовували під час робочого дня посиденьок, перекурів, розмов чи випивок. Тому з якістю робіт не виникало жодних проблем, хоч, зрозуміло, адаптувати абсолютно нові технології у старому будинку із вже сформованною інфраструктурою інженерних мереж значно складніше, аніж використати їх у індивідуальному будівництві, коли житло зводиться з нуля і де є можливість розвернутися eкспериментаторству.

Кожного, хто приїжджає по досвід до Оксани Денис, цікавить, що є джерелом комфорту? Жодних особливих інженерних новацій не вдалося побачити у старому помешканні: ані звичного мережива труб і радіаторів під вікнами, ані котла. Власниця помешкання відмовилась і від газу, всі пічки, якими опалювали оселю, ліквідували, залишивши одну автентичну і то радше як елемент інтер'єру. Тепло у помешканні, площею 137 метрів квадратних, забезпечує добра теплоізоляція стін, ретельне ущільнення вікон, дверей та рекуперація (вентиляція з відбором тепла, коли свіже повітря обігрівається використаним).

Натомість дещо складніша схема теплозабезпечення використана у мансардному приміщенні, площа якого у двох рівнях - 190 метрів квадратних. Комфорт у помешканні забезпечує сонячний колектор (дві панелі загальною площею 26 метрів квадратних одночасно виконують функції покрівлі та енергоактивних елементів, які перетворюють сонячну енергію в електричну, встановлені на даху), акумулятор тепла (зібране впродовж літа тепло сонця вміщається в акумуляторі об'ємом 13 метрів квадратних, і подається з підвалу будинку на мансарду взимку). Власної енергії достатньо для освітлення, рекуперації тепла, роботи циркуляційних помп, які подають теплову енергію нагору, але такої кількості недостатньо, аби забезпечити роботу телевізора, холодильника та пральної машини, через велику кількість споживання електроенергії, доводиться користуватися традиційною мережею електропостачання.

Пані Оксана сподівається, що загальна ситуація на енергетичному ринку й саме життя змусять виробників побутової техніки перейти на випуск менш енергозатратної продукції. Разом з тим переконана, що і на рівні держави (бо досі багато пишуть, а мало роблять) підтримуватимуть впровадження енергозберігаючих технологій та відновлювальної енергетики, як це, приміром, робиться у європейських державах. Електроенергії, яку генерують сонячні дахи на приватних будинках (обладнано 500 тисяч), вистачає господарям для власних потреб, решта надходить у загальну мережу. Нова програма передбачає облаштування 1 мільйона будинків аналогічними колекторами. Прагматичні німці переконані - від цього виграє держава, бо менше залежатиме від експортерів, економіка та сімейний бюджет родин.

Те, що вдалося зробити Оксані Денис, викликає захоплення у технарів і водночас подивування у ентузіастів, щоправда нерідко й іронію. Мовляв, чи варта морочити собі голову задля кількох десятків гривень економії, вкладаючи чималі кошти на облаштування такого інтелектуального житла. Через зайнятість пані Оксана ніяк не візьметься робити баланс витрат і економії: треба, каже ще дотягнути окремі недоробки, а вже тоді візьметься за підрахунки. Та вигоду вже встигла оцінити: не переживає, що через аварійне вимкнення електроенергії (що нерідко практикують енергетики під час осінньо-зимового періоду) в оселі буде темно і холодно (обладнані електронікою найсучасніші індивідуальні системи опалення в такій ситуації перестають працювати), а скромний енергоресурс автономного виробництва забезпечить і освітлення, і тепло.

Звичайно, їй було б простіше і спокійніше зробити як всі, і не завдавати собі клопоту всілякими новаціями, а осучаснити дім, скориставшись наявними інженерними комунікаціями -облаштувати помешкання індивідуальною системою опалення (у Львові не бракує фірм, що пропонують котли різних модифікацій, виробників і цінового діапазону), накопичувальним резервуаром для води (у центрі подається за графіком), а не бігати по судах, доказуючи газовикам, що відмовившись від газу, її життя не стало менш комфортним, але вона не звикла жити лише днем сьогоднішнім і намагається заглядати у завтрашній день і не хоче бути цілковито залежною від недобросовісних комунальників, від яких залежить комфорт у помешканні, та миритися з узаконеним здирництвом: чинні тарифи - не що інше.

- Навіщо! - сміється господиня цього світлого дому пані Оксана Денис. - Коли є сонце, вітер і земля – цілком реально створити дім самодостатнім.

Джерело: http://www.kmu.gov.ua