Рушійною силою енергетичної політики країни є сильне бажання покращити внутрішню енергетичну безпеку та знизити імпорт природного газу. Незважаючи на це, Україна досі значною мірою залежить від недиверсифікованого імпорту енергоносіїв, який задовольняє майже половину її внутрішніх енергетичних потреб. Ця залежність підвищує ризик для безпеки постачання. Висока енергоємність також робить українську економіку вразливою до цінових змін та знижує її конкурентоспроможність. У той же час країна є ключовим елементом до енергетичної безпеки Європи. Пан Манділ зазначив, що «транзит є дуже важливим для України, а транзит через Україну важливий для Європи». Завдяки своєму географічному положенню Україна відіграє велику роль у забезпеченні енергетичних потреб Європи: 84% російського газу до Європи постачаються транзитом через Україну трубопроводом. Фактично Україна є найбільшої газотранзитною країною у світі за обсягами, і основні маршрути транзиту нафти проходять через її територію.

Яким чином країна може вирішити ці труднощі? Публікація «Україна: огляд енергетичної політики-2006» визначає три ключових пріоритетних сфери діяльності: енергоефективність, ціни, що відображають рівень витрат, та прозорість.

Енергоефективність

«Ефективність не лише являє собою єдину найкращу можливість покращення енергетичної безпеки для України, але вона також є життєво необхідною для зростання і розвитку країни, особливо під час зростання цін на енергоресурси,» - зазначив пан Манділ. Ціни, що відображають витрати, необхідні для модернізації енергетичної інфраструктури, що застаріває, і для стимулювання підвищення ефективності.

Пан Манділ привітав кроки, зроблені Україною протягом року, що минув, для посилення політики енергоефективності, підвищення тарифів на енергоносії та забезпечення кращого узгодження дій уряду стосовно питань енергетики. «Український уряд сприяв успіхові цього огляду дуже наполегливою працею, яка полягала у проведенні зустрічей високого рівня, регулярній відкритості та відмінному зворотньому зв'язку».

У той же час пан Манділ наголосив, що Україна могла б надалі посилювати свою енергетичну політику шляхом підвищення прозорості енергетичних даних та чіткості ринкових правил. Він додав, що підвищення енергоефективності також є основною можливістю для покращення енергетичної безпеки, зниження імпорту, прискорення темпів економічного зростання та зниження негативного впливу на довкілля. Оцінки офіційної «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року», яку було затверджено на початку цього року Кабінетом міністрів, показують, що енергоефективність матиме більший вплив на енергетичний баланс країни і потребуватиме менших витрат, ніж усі інвестиції у нове постачання, узяті разом. Однак Україна приділила порівняно мало уваги та фінансування цьому питанню. Політика та законодавча база у цій галузі не завжди знаходять підтримку, втілену у плани впровадження.

Викопне паливо

Україна особливо залежить від природного газу у своєму енергетичному балансі, а більша частина газу надходить з імпорту. Україна сама виробляє більшу частину вугілля, але оскільки її шахти дуже глибокі, старі та у багатьох випадках неприбуткові, імпорт вугілля зростає. Українські шахти також є дуже небезпечними порівняно зі світовими аналогами. З метою зменшення залежності від імпорту Україна планує підвищити внутрішнє видобування викопних видів палива. «Досягнення цієї мети вимагатиме покращення інвестиційного клімату у розвідуванні та видобуванні, а також підвищення цін до рівня, який би відображав рівень витрат,» - сказав пан Манділ.

Більша частина галузі, що займається видобуванням викопних видів палива, знаходиться у руках держави. Найпомітнішим винятком є переробка та розподіл нафти. Конкуренція існує у нафтовій та вугільній галузях, але проблеми залишаються. Наприклад, державні вугільні шахти у середньому продають вугілля за ціною, нижчою від собівартості; покращення управління та перехід до аукціонів з продажу вугілля поліпшили б конкурентність середовища.

Електроенергетика, теплоенергетика та відновлювані джерела енергії

Електроенергетика України напевно найбільш відома у світі через аварію на Чорнобильській атомній електростанції, яка відбулася у 1986 році. Відтоді у цій галузі відбулися величезні зміни, зокрема закриття Чорнобильської АЕС, підвищення рівня оплати за електроенергію та зменшення відключень електроенергії. Уряд розпочав реформи у електроенергетиці у середині 1990-х років, хоча невиплати й борги применшили ефективність цих реформ. Атомна енергетика забезпечує близько половини загального виробництва електроенергії. Огляд зазначає, що галузь електроенергетики усе ще потребує значних подальших інвестицій, і більш динамічний ринок та ціни, що відображали б рівень витрат, особливо стосовно тарифів у атомній енергетиці, пішли б їй на користь.

Централізоване теплопостачання є одним з основних джерел енергії в Україні, як у опаленні житла, так і у промисловості. Реформи, спрямовані на покращення функціонування галузі, знаходяться на ранній стадії. МЕА рекомендує комплексну реформу, які включатиме незалежне регулювання тарифів на теплову енергію та рівні можливості для усіх конкурентних варіантів опалення; уряд оголосив плани щодо масштабних реформ.

Відновлювані джерела електроенергії сьогодні займають невелику частку енергетичного балансу України, яка, однак, дедалі зростає. Належне ціноутворення на традиційні види палива є важливим першим кроком у стимулюванні розвитку відновлюваних джерел.

«Україна зробила кілька сміливих кроків на покращення своєї енергетичної безпеки, наприклад, підвищення внутрішніх цін на енергоресурси. Ми із задоволенням співпрацюватимемо з урядом у його роботі над реформами у галузі енергетики» -сказав на завершення пан Манділ.

Источник: http://mpe.energy.gov.ua