по Івано-Франківській області

Я не должен черговий раз звертати Вашу увагу на стан забезпечення України енергоносіями, на стан транспортування та їх споживання, долю енергоносіїв в енергоємності продукції. В ситуації, що склалася на початку 2006 року з поставками природного газу на Україну та підвищення його вартості ми черговий раз переконуємося, що ефективність використання енергоресурсів, широке використання альтернативних та відновлювальних джерел енергії дозволить зменшити залежність України від експорту енергоносіїв та забезпечить ефективне функціонування національної економіки та соціальної сфери.

Одним з напрямків зменшення обсягів використання традиційних енергоресурсів є використання в світі відновлювальної енергії біомаси.

До якої відносяться:

зернові культури (солома) річний енергетичний потенціал якої становить близько 2,2 млн. т.у.п.;

соняшник (стебло, лузга), відповідно 2,3 млн. т.у.п:

гній (біогаз); відповідно 1,6 млн. т.у.п.;

відходи деревини, відповідно 1,6 млн. т.у.п.;

газ сміттєзвалищ, відповідно 0,9 млн. т.у.п.

Використання біомаси в розвинутих країнах світу заміщає 1250 млн. т.у.п. щорічно, що складає 15% світового споживання первинних ресурсів. В найбільш розвинених країнах світу баланс використання біомаси в енергозабезпеченні складає: у США близько 4%, Данії-6%, Канаді-7%, Австрії-14%, у Швеції 16% загального споживання первинних енергоресурсів.

Найбільш перспективним на Прикарпатті вважається використання, як джерела відновлювальної енергії, деревної біомаси. З метою вивчення даної проблеми в 2001 році було підготовлено “Керівництво щодо використання деревної біомаси для вироблення енергії для Карпатського регіону.” За сприянням програми однорічних партнерських грантів Еко Лінкс та АМР США у рамках проекту “Визначення та оцінка заходів щодо використання деревної біомаси, як альтернативного до звичайних енергетичних джерел у Верховині (Івано-Франківська обл.).

На користь використання деревної біомаси свідчать технічні, економічні та екологічні чинники. Впровадження технологічного обладнання працюючого на використанні деревної біомаси характеризується малими термінами окупності, а відсутність в ній сірки, хлору та інших шкідливих для атмосфери елементів дозволяє уникнути шкідливих викидів в атмосферу. З іншого боку при не утилізації деревини деревна біомаса створює загрозу для навколишнього середовища. Особливо накопичення на річках Карпатського регіону некондиційної деревини (як бачимо на фото) приводить до того, що розкладаючись, проходить викидання метану в повітря, забруднюються русла річок, як наслідок гине унікальна флора і фауна Карпат.

Деревна біомаса це не лише відходи, що накопичуються за рахунок паводків на річках а й деревини, яка утворюються в процесі технологічної її переробки від лісозаготівельних робіт до випуску готових виробів, саме деревина, кора, деревна зелень.

В Україні заготовляють до 15 млн.м3 деревини, відходи при обробці якої складають:

12% від обсягу лісозаготівель;

35% від обсягів лісопиляння;

31% при виробництві меблів;

31% при будівництві житла.

Одним з традиційних способів використання деревної біомаси без попередньої технологічної обробки є пряме спалювання в спеціально спроектованому для цього обладнанні. При цьому отримується тепло, електроенергія або пара. Більш перспективним способом утилізації деревної біомаси є її попередня технологічна обробка, яка полягає в брикетуванні, що дозволяє розширити діапазон використання деревини та використовувати автоматизовані системи опалення з використанням спеціального обладнання.

Основними показниками, які характеризують деревну біомасу є:

розмір деревних заготовок для спалювання, що обумовлює використання відповідного технологічного спалювання обладнання ;

густина, впливає на процес транспортування та зберігання палива;

вологість деревини, характеризує хімічні процеси спалювання та роботу обладнання;

питома теплота згоряння, відповідно визначає корисну віддачу тепла і як наслідок обсяги використання біомаси ;

зольність характеризує повноту спалювання деревної біомаси.

Одним з напрямків приведення всіх зазначених вище показників деревної біомаси до оптимальних вимог є технологічна переробка деревини шляхом брикетування.

Брикетування-це процес концентрації в заданому оптимальному об’ємі основних паливних характеристик деревної біомаси.

Вперше в Івано-Франківській області в с.м.т. Верховині налагоджено виробництво брикетів з деревних опилок, які є відходами переробки деревини (на фото показано їх зберігання). Виготовляє брикети підприємство „Прикарпатекопаливо” (керівник підприємства Іваницький Мирослав Миколаєвич тел. 8 034232 2112 .

Розміри брикети становлять 400/55/55 мм,, густина приблизно дорівнює 900 кг/м.куб., при спалюванні брикети дають до 5000 ккал/кг, вага однієї брикети близько 850 гр, брикети мають внутрішній отвір, який підвищує інтенсивність горіння, спеціальні домішки для збільшення інтенсивності горіння не додаються. Технологічне обладнання вітчизняного виробництва, продуктивність виготовлення становить 240 кг в годину, собівартість однієї тони 450 гривень.

При використанні брикетів в побутових котлах, робота яких передбачена на твердому паливі, витрата брикетів при опаленні житлового приміщення площею 200 м квадратних, при температурі зовнішнього повітря мінус 20 градусів, складає 10 кг брикетів на добу.

Враховуючи явні переваги використання деревної біомаси ми не бачимо широкого впровадження даного виду палива, що обумовлюється наступними чинниками:

на Україні відсутнє виробництво високоефективного паливовикористовуючого обладнання, яке працювало б на відходах деревини;

з боку держави не приділяється належна увага питанням утилізації деревини та отримання деревної біомаси, через, що відсутня фінансова підтримка таких проектів;