Промышленная резка бетона: rezkabetona.su
На главную  Энергетические ресурсы 

Система нормування питомих витра

за та проти - запрошення до обговорення

 

Суходоля О.М., к.т.н.

 

Начальник управління правового та нормативного

 

забезпечення енергозбереження Держкоменергозбереження

 

Проблема

 

З моменту запровадження в Україні системи нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97 р. №786 “Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві” точаться дискусії про ефективність та доцільність використання такого механізму стимулювання енергозбереження на підприємствах національної економіки. Свою точку зору висловлюють і спеціалісти, які займались проблемами нормування енергоресурсів ще за економічних умов розвиненого соціалізму, і спеціалісти, які розпочали вирішувати питання використання енергоресурсів підприємством за нинішніх кризових явищ у економіці незалежної України, і спеціалісти теоретики, які займаються на теоретичному рівні пошуком об’єктивних критеріїв оцінки ефективності використання енергоресурсів на виробництві.

 

Дискусії виникають навколо одного питання: чи можливо використовувати стару систему нормування витрат енергоресурсів за нових економічних умов господарювання. Причому під час запальних дискусій багато спеціалістів традиційно не звертають увагу на смислове навантаження тих аргументів, які вони висловлюють публічно. Крім того, плутаницю створює також різне трактування одних і тих же понять та термінів. Давайте уважно розглянемо це питання та знайдемо спільну позицію як у відношенні до застосування систем питомого нормування енергоресурсів, так і до подальших кроків вдосконалення системи оцінки роботи підприємств з ефективності використання енергоресурсів.

 

Вихідна позиція

 

У СРСР система нормування енергоресурсів була елементом централізованої планової системи економіки. При запланованій нормі витрат на одиницю продукції та плані випуску продукції визначались необхідні обсяги енергоресурсів для забезпечення виробництва, перевищувати які не дозволялось. Звідси на рівні держави планувався розвиток систем енергопостачання, видобування, переробки енергоресурсів і т.д. Критерієм раціонального використання енергоресурсів на виробництво продукції служили норми витрат енергоресурсів.

 

Існуюча в Україні економічна система функціонування суспільного виробництва значно відрізняється від жорсткої централізованої економічної системи СРСР. На сьогодні, за ринкових умов, при конкуренції імпортної продукції, негарантованому обсязі виробництва продукції, незавантаженності обладнання, нестабільності цін на енергоресурси, а також за умов необхідності включення суб’єктивного фактору, стара система нормування витрат ПЕР не може виконувати ту роль, що була їй притаманна в економічній системі СРСР. В сучасних умовах система нормування не може служити механізмом планування обсягів постачання енергоресурсів на виробництво. І вона вже не є тим механізмом.

 

Згаданою вже постановою Кабінету Міністрів України “Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві” запроваджено інший механізм використання звичної для спеціалістів-практиків системи нормування. Але системи нормування питомих витрат ПЕР. У чому ж полягає різниця? Звернемось до Закону України “Про енергозбереження” (далі - Закон), на реалізацію положень якого і запроваджено систему нормування питомих витрат.

 

Стаття 1 Закону визначає, що економія паливно-енергетичних ресурсів визначається як відносне скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів, що виявляється у зниженні їх питомих витрат на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг встановленої якості.

 

Стаття 20 Закону передбачає, що норми і нормативи витрат паливно-енергетичних ресурсів в обов'язковому порядку включаються в енергетичні паспорти обладнання, режимні карти, технологічні інструкції та інструкції з експлуатації, а також у технічні умови та паспорти на всі види машин і механізмів, що споживають паливно-енергетичні ресурси. На період до введення в дію систем енергетичних стандартів допускається застосування прогресивних норм і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів. Контроль за дотриманням нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів здійснюється уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом.

 

Таким чином, нормативні витрати ПЕР встановлюються для конкретного виробництва на конкретному підприємстві, це своєрідне наближення до стандартизованих показників, що враховують всі ланки виробництва та обладнання, а для оцінки економії ПЕР використовується порівняння фактичних та встановлених питомих витрат ПЕР на виробництво продукції.

 

Іншими словами, для знаходження спільної позиції в дискусії перш за все необхідно визначитись - з тим, про що ми говоримо: або ми говоримо про ефективність використання норм та нормативів витрат ПЕР як стандартизованого показника енергоспоживання конкретного підприємства, або ми говоримо про ефективність використання системи питомих норм витрат ПЕР як критерію оцінки роботи підприємства у сфері енергозбереження.

 

Нормативи витрат ПЕР та стандарти на використання ПЕР

 

Методичне забезпечення системи нормування питомих витрат встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97 р. №786 “Про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві” та наказом Держкоменергозбереження від 14.10.97р. №93 “Про затвердження Основних методичних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві”. Норми витрат ПЕР на підприємстві встановлюються на основі конкретного обладнання, конкретного технологічного процесу, що мають свої стандартизовані показники енергоспоживання. Необхідність та ефективність використання стандартів на обладнання ні у кого не викликає сумніву, і саме ці стандартизовані показники використовуються при розрахунку норм. Сумніви в опонентів системи нормування питомих витрат ПЕР викликає ефективність та доцільність врахування в розроблених нормах питомих витрат ПЕР суб’єктивного фактору, тобто впливу людини на роботу обладнання. Також, у зв’язку із нестабільністю роботи підприємств, пост * сировини невідповідної якості аргументується неможливість визначити терміни роботи та завантаженість обладнання, що потім, через використання коефіцієнтів завантаження, впливає на розрахунки норм витрат ПЕР, відповідно спотворюючи реальну картину ефективності використання енергоресурсів при виробництві продукції. Аргументи, безумовно, досить серйозні.

 

Проте, чи зашкодить підприємствам проведення такої роботи, чи зашкодить підприємствам проведення своєрідної інвентаризації, аналізу технологічного процесу, проведення розрахунків та складання балансу витрат енергоресурсів? Однозначно, це буде лише сприяти покращенню роботи підприємства, в крайньому разі, надасть інформацію для роздумів про ефективність використання енергоресурсів. І це теж великий плюс, що сприяє закріпленню енергозберігаючого світогляду працівників підприємства, і буде сприяти, врешті, успіху енергозберігаючої політики в державі. Таким чином наявність на підприємствах питомих витрат ПЕР є своєрідним індикатором, що вказує на розуміння керівництвом підприємства проблем енергозбереження, що є першочерговим завданням формування енергозберігаючого світогляду. Отже, в будь-якому разі, частину свого завдання система нормування вже виконує.

 

Інше питання, що викликає дискусії: чи відображають питомі витрати ПЕР, реальну картину ефективності використання енергоресурсів при виробництві продукції і чи є вони таким чином, достатнім критерієм оцінки роботи підприємства? Відповідь: в повній мірі не відображають, враховуючи вище приведені аргументи опонентів системи нормування. Проте, це не є самоціллю системи нормування - розробити та затвердити норми, і вважати, що робота з питань енергозбереження на підприємстві завершена. За великим рахунком пред’явлення норм витрат ПЕР при перевірці підприємства Державною інспекцією з енергозбереження є лише підтвердженням того, що підприємство працює в цьому напрямку і не є доказом ефективного чи неефективного використання енергоресурсів.

 

Наріжний камінь стимулювання енергозбереження

 

Розроблені норми питомих витрат ПЕР є лише вихідною точкою, навколо якої можна задіяти механізм стимулювання енергозбереження на підприємстві. Цей механізм може складатись із двох важелів впливу: економічного і матеріального стимулювання впровадження енергозберігаючих заходів та накладання відповідальності і санкцій за не проведення цієї роботи. І саме норми питомих витрат ПЕР є тією точкою, навколо якої будується цей механізм.

 

Стимулювання. У механізм стимулювання закладається наступний алгоритм. При досягненні зниження питомих затрат енергоресурсів на виробництво продукції в поточному році в порівнянні із показником, визначеним в результаті науково-обгрунованих розрахунків чи встановленим в результаті енергетичного аудиту, і тим самим підвищення ефективності використання енергоресурсів, підприємство заслуговує на матеріальне стимулювання.

 

Таким чином, механізм економічного стимулювання енергозбереження пов’язується з результатами роботи підприємства в напрямку підвищення ефективності використання енергоресурсів, а критерієм оцінки цієї роботи є зменшення питомих витрат ПЕР на виробництво продукції в порівнянні з розрахованим, науково-обгрунтованим показником. Назвемо цей показник прогресивними питомими витратами, а процес розрахунку питомих витрат - нормуванням питомих витрат ПЕР. Ми можемо назвати їх по-іншому, сутність механізму економічного стимулювання не зміниться.

 

На такому механізмі базується Положення про матеріальне стимулювання колективів підприємств за економію паливно-енергетичних ресурсів, затвердженого спільним наказом Держкоменергозбереження та Мінекономіки. Наказ Держкоменергозбереження та Мінекономіки від 21.06.2000 № 47/12 Зареєстровано в Мінюсті 10.07.2000 р. за №405/462 Матеріальне стимулювання за ефективне використання енергоресурсів здійснюється шляхом преміювання працівників у межах встановленої частки вартості зекономлених ПЕР. Загальна сума коштів, що спрямовуються на матеріальне стимулювання, не повинна перевищувати 30 відсотків вартості зекономлених купованих енергоресурсів. Економія енергоресурсів визначається як різниця між наскрізними нормативними (базовими) i фактичними (звітними) питомими витратами ПЕР, помножена на кількість виробленої продукції.

 

Державною інспекцією з енергозбереження здійснено вибіркову перевірку впровадження Положення в Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Луганській та Львівській областях. На багатьох підприємствах Дніпропетровської області, наприклад, КГДМК “Криворіжсталь”, ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” розроблені та впровадженні відповідні положення по підприємству. За 4 місяці поточного року на КГДМК “Криворіжсталі” зекономлено палива на суму 19000 тис.грн., електроенергії на суму 3408 тис.грн. На преміювання працівників комбінату направлено: 156,4 тис.грн., або 0,8% від вартості зекономленого палива, 159,6 тис.грн., або 4,7% від вартості зекономленої електроенергії.

 

За аналогічною схемою побудовано механізм наповнення спеціальних фондів енергозбереження, що пропонується створити на підприємствах. Держкоменергозбереження розроблено пакет законопроектів щодо внесення змін і доповнень до Законів України “Про енергозбереження”, “Про оподаткування прибутку підприємств” і “Про систему оподаткування”, який передбачає створення фондів енергозбереження підприємств за рахунок економії коштів, що досягається у результаті запровадження енергозберігаючих заходів.

 

Законопроектами пропонується звільнити від оподаткування частину прибутку платників податків, яка отри­мана в результаті ефективного використання паливно-енер­ге­тичних ресурсів енерго­ємни­ми підприємствами, що дорівнює різниці витрат на паливно-енергетичні ресурси в обсягах виробництва звітного періоду по відношенню до нормативних питомих витрат (читай - показник енергоефективності) за цей же період. Звільнена від оподаткування економія коштів підприємств використовується на наповнення спеціальних фондів енергозбереження підприємств. Використані не за призначенням кошти цих фондів підлягають оподаткуванню у загальному порядку.

 

На жаль, пропозиції Держкоменергозбереження не знаходять розуміння в Міністерстві фінансів України, що гальмує подання погоджених усіма іншими зацікавленими відомствами законопроектів на розгляд не тільки Верховної Ради України.

 

Відповідальність. Іншим важелем стимулювання енергозбереження є застосування санкцій до підприємств, що не зацікавленні в підвищенні ефективності використання енергоресурсів. І в цьому випадку норми питомих витрат ПЕР (читай - показник енергоефективності) служать лише точкою відліку. При перевищенні питомих затрат енергоресурсів на виробництво продукції в поточному році в порівнянні із встановленою нормою питомих витрат ПЕР і, тим самим, зниженні ефективності використання енергоресурсів, підприємство має нести відповідальність.

 

Проте, тут необхідно врахувати наші попередні зауваження. Чи відображають норми витрат точну картину ефективності використання енергоресурсів при виробництві продукції і таким чином чи можуть вони використовуватись для оцінки роботи підприємства? Чи можна за таких припущень накладати стягнення на підприємства? Чи достатньо кваліфіковано зроблені розрахунки? Звичайно, недоречно застосовувати санкції до підприємств за деяке перевищення встановлених питомих норм, які були розраховані із значними припущеннями. Це і не робиться.

 

Проте держава має повне право застосовувати санкції до підприємств, які взагалі занедбали виробництво, байдуже використовують енергоресурси, що призводить до значного перевищення всіх допустимих показників витрат енергоресурсів на виробництво продукції, а свою безгосподарність включають до ціни на продукцію. Що особливо характерно для практики роботи енергопостачальних підприємств.

 

Ось цією межею, після перевищення якої вже застосовуються санкції служать, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №786, міжгалузеві та галузеві (граничні) норми питомих витрат ПЕР. Ці норми встановлюються для всіх підприємств України, і конкретні норми витрат конкретних підприємств не можуть їх перевищувати. При перевищенні споживання ПЕР понад показники питомих витрат, визначених системою державних стандартів, а до введення їх у дію — граничними міжгалузевими та галузевими нормами питомих витрат енергоресурсів, до підприємств застосовуються санкції, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №1071 від 07.07.00 Про заходи щодо раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів та розробленим Держкоменергозбереження та зареєстрованим у Мін’юсті “Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання”.

 

Крім того, встановлюється адміністративна відповідальність за порушення у сфері використання енергоресурсів. Зокрема, статтею 1011 Закону України від 21 червня 2001 року Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення законодавства про енергозбереження” передбачена адміністративна відповідальність керівників підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, за недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів (порушенням вважається відсутність норм питомих витрат на підприємствах з річним споживанням ПЕР понад 10000 тонн умовного палива, встановлених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.97р. №786, або за перевищення встановлених відповідно до законодавства норм (мова йде саме про міжгалузеві норми).

 

На сьогодні такі норми встановлено:

 

- на виробництво продукції деревообробки (наказ Держкоменергозбереження від 05 липня 1999 №58 “Про затвердження міжгалузевих норм питомих витрат електроенергії на виробництво продукції деревообробки”, зареєстрований у Мін’юсті 6 серпня 1999 року за №539/383 ;

 

- на споживання електричної та теплової енергії для установ і організацій бюджетної сфери (наказ Держкоменергозбереження від 25 жовтня 1999 року №91 “Про затвердження Міжгалузевих норм споживання електричної та теплової енергії для установ і організацій бюджетної сфери”, зареєстрований у Мін’юсті 17 березня 2000 року за №175/439 ;

 

- щодо витрат палива для опалювальних котлів (наказ Держкоменергозбереження від 7 травня 2001 року №46 “Про затвердження Міжгалузевих норм витрат палива для опалювальних котлів, які експлуатуються в Україні”, зареєстрований у Мін’юсті 10 серпня 2001року за N 688/587 .

 

Насамкінець

 

Не можна не погодитись із тим, що система нормування питомих витрат ПЕР не є єдино можливим критерієм оцінки роботи підприємств в напрямку підвищення ефективності використання енергоресурсів. Є й інші підходи, більш точні, проте потребують штучного підходу до кожного підприємства. На сьогодні на загальнодержавному рівні може працювати лише запропонована і діюча система нормування питомих витрат (читай - система встановлення показника енергоефективності). Питомі витрати енергоресурсів на виробництво продукції дають можливість з деяким наближенням отримати критерій оцінки ефективності використання енергоресурсів на підприємстві і, таким чином, впливати на зацікавленість підприємств в енергозбереженні.

 

Ця система має свої недоліки, але вона працює і відкрита для вдосконалення.

 

Источник: http://www.is.svitonline.com/sukhodolya/

 



Пять способов государственного стимулирования энергосбережения в США. ПОЛОЖЕНИЕ ОБ ОРГАНИЗАЦИИ УСЛУГ Э. Современная насосная техника в б. Дорогу осиливает идущий….

На главную  Энергетические ресурсы 





0.0153
 
Яндекс.Метрика