Промышленная резка бетона: rezkabetona.su
На главную  Энергетические ресурсы 

Пояснювальна записка

до Закону України “Про комбіноване виробництво теплової та електричної

 

енергії та використання скидного енергопотенціалу”

 

Висока ефективність комбінованого виробництва теплоти та електроенергії (стисло – когенерації) добре відома з практики експлуатації традиційних ТЕЦ, які є одним з технічних рішень технології когенерації.

 

З успішним розвитком газотурбінних та газопоршневих двигунів як приводів електрогенераторів, з’явилася можливість впровадження інших технічних рішень в когенераційних технологіях з коефіцієнтом використання палива 60-80 %. Усі джерела інформації вказують на суттєві технічні, економічні, екологічні та соціальні переваги когенерації порівняно з роздільним виробництвом теплової та електричної енергії. Крім того, в умовах ринку децентралізація генеруючих станцій збільшує енергетичну безпеку регіонів і окремих підприємств, посилює конкурентні відносини в електроенергетиці.

 

Згідно з Кіотським Протоколом 1997 р. Уряди промислово розвинутих країн взяли на себе зобов’язання по скороченню викидів парникових (СО та шкідливих (NOx; SO газів в довкілля. Найліпшим засобом досягнення цієї мети є когенерація, тому у багатьох країнах розвиток та впровадження когенераційних технологій при генеруванні електроенергії регулюються на державному рівні.

 

Грунтуючись на викладених поглядах, запропоновано створення в Україні нового альтернативного сектору електроенергетики на базі широкомасштабного використання когенераційних технологій і підходу в їх реалізації. В зв’язку з цим пропонується Законопроект “Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії та використання скидного енергопотенціалу”, при створенні якого враховано досвід по стимулюванню на законодавчій основі розвитку когенерації в промислово-розвинених країнах світу.

 

Комбіноване виробництво теплової і електричної енергії дозволяє суттєво, до 20-30 %, зменшити витрати палива в порівнянні з їх роздільним виробництвом. Якщо за допомогою когенераційних потужностей компенсувати відпрацьовані потужності теплових електростанцій, то на кожній 1000 МВт можна економити понад 1,5 млн. т у.п. на рік. Комбіноване виробництво теплової і електричної енергії дозволяє зменшити викиди парникових газів (СО до 500 кг на кожну МВт.год. виробленої електроенергії. На ту ж 1000 МВт когенераційних потужностей це дає зменшення викидів біля 5 млн. тон на рік.

 

Для України запропоновано іноваційний напрямок розвитку когенерації, а саме – перетворення існуючих теплогенеруючих потужностей в когенераційні шляхом надбудови електрогенеруючими установками (з газотурбінними і газопоршневими двигунами) діючих котлів і промислових печей, в яких спалюється на безальтернативній основі природний газ. Для реалізації цього напрямку когенерації практично не потрібно збільшувати витрати природного газу в порівнянні з тим, що вже є. При цьому можливо створити до 50 % електрогенеруючих когенераційних потужностей по відношенню до базових теплогенеруючих. Другою особливістю запропонованого напрямку когенерації є те, що немає проблем з використанням теплової енергії, що виробляється, тому що теплота є базовим продуктом когенераційної установки на відміну від західних технологій, в яких базовим продуктом є електроенергія. І, нарешті, в запропонованих когенераційних установках процес можна проводити з допалюванням палива в тракті утилізації для забезпечення режимних параметрів базової технології, що в свою чергу, дозволяє забезпечити максимально можливу ефективність використання палива (90-92 %), а також зменшити на 30-50 % викиди окрім парникових газів, це й шкідливих (СО, NOx).

 

Для держави реалізація когенераційних технологій означає:

 

паралельну модернізацію теплогенеруючого обладнання;

 

зменшення втрат енергії в мережах, тому що когенераційні установки споруджуються на місцях споживання електричної енергії;

 

вирішення проблеми (хоча б часткове) створення дефіцитних маневрових потужностей, тому що КУ може працювати в “піковому” режимі;

 

вирішення деяких соціальних проблем, таких як створення нових робочих місць, завантаження підприємств енергетичного машинобудування, розвиток науково-дослідних робіт, можливість зменшення тарифів на теплоту і електроенергію, тощо.

 

Для інвесторів вельми привабливими показниками когенераційних установок являються:

 

мінімальні для енергетики питомі витрати на будівництво КУ – 300-600 дол. США/кВте;

 

терміни будівництва не перевищують 1-1,5 років;

 

термін самоокупності спорудження КУ складає від 2 до 4 років.

 

Сферами впровадження когенераційних технологій є:

 

комунальне теплопостачання, де можуть застосовуватися електроустановки одиничною потужністю від 100 кВт до 10 МВт; потенціал складає біля 6 тис. МВт когенераційних електрогенеруючих потужностей;

 

промислова теплоенергетика, де одиночні потужності можуть досягати 25-30 МВт; потенціал цієї сфери складає біля 8 тис. МВт;

 

газотранспортна система країни (використання скидного енергопотенціалу); потенційні можливості – біля 2 тис. МВт електрогенеруючих потужностей;

 

агропромисловий комплекс – в енергетичних біотехнологіях; потенціал – не менше 1-2 тис. МВт;

 

комерційний та соціальний сектори (військові об’єкти, медичні, навчальні та спортивні комплекси, тощо);

 

модернізація існуючих КЕС на базі застосування когенераційних технологій.

 

В країні виробляється основне обладнання необхідне для реалізації когенераційних проектів: газові турбіни (підприємства Миколаєва, Харкова, Запоріжжя), газопоршневі двигуни (м. Первомайськ, Харків, Токмак), електрогенератори (м. Харків, Нова Каховка), тощо.

 

Зазначимо, що в порівнянні з існуючими ТЕЦ когенераційні технології, що почали втілюватися в Україні, мають літню ефективність таку, яку мають ТЕЦ взимку - 0,75-0,8.

 

Метою запропонованого Законопроекту “Про комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та використання скидного енергопотенціалу” є забезпечення державної підтримки на законодавчому рівні когенераційних технологій при їх впровадженні в енергетику України, яка б з одної сторони стимулювала приплив інвестицій в когенерацію і гарантувала повернення капіталовкладень, а з другої сторони врегульовувала б взаємовідносини нових виробників енергії з існуючими енергетичними структурами і енергоринком.

 

В Законі наведено визначення відповідних термінів в когенерації та типів когенераційних установок, а також умов, за яких ці установки визначаються як кваліфіковані і на які поширюється дія цього Закону. Всі інші терміни вживаються відповідно визначенням, що наведені в Законі України “Про електроенергетику”.

 

Стимулювання розвитку в Україні високоефективної і екологічно безпечної когенераційної технології забезпечується в Законі статтею 4, якою передбачається при встановленні НКРЕ тарифів на продаж електроенергії, що виробляється ККУ, врахування норми прибутку на вкладені інвестиції у розмірі 22 % річних. Цей показник розрахований за умови, щоб термін повернення кредитів на спорудження когенераційної установки не перевищував 4,5 років. Більший термін окупності є непривабливим для інвесторів. Для стимулювання розвитку когенерації в сфері комунального теплопостачання в Законі передбачена стаття 6, якою за умов спорудження когенераційної установки на базі існуючих котелень комунального теплопостачання і забезпечення встановлених обсягів теплопостачання, гарантується збереження котельнею статусу підприємства комунального теплопостачання. Це означає збереження ціни на природний газ для ККУ на рівні цін на паливо, що закуповувалось для базової котельні. Така норма не може бути обтяжливою для економіки, тому що когенерація – є ресурсозберігаючою технологією і в масштабах держави забезпечує економію палива.

 

Норма Закону, що визначається статтею 7, забезпечує стимулювання створення в країні на базі когенераційних технологій вкрай дефіцитних маневрових потужностей.

 

Тепер стосовно взаємовідносин між виробниками когенераційної електроенергії і енергопостачальними підприємствами. В Правилах користування електричною енергією, затверджених HКPE (Постанова № 92 , регулюються відносини вказаних підприємств тільки зі споживачами електричної енергії, тому тільки в такому аспекті розглядаються номенклатура і терміни видачі технічних умов на їх приєднання до електромереж. Статтею 5 Закону ці положення Правил поширюються і на приєднання до мереж електрогенеруючих когенераційних установок. При цьому термін видачі технічних умов на приєднання збільшено до 3-х місяців, враховуючи специфіку таких генеруючих установок. Цією ж статтею визначається також, що у випадку необхідності реконструкції чи модернізації мережі або ж розподільчого обладнання енергопостачального підприємства для підключення ККУ, обгрунтованість обсягів та вартість такої модернізації за вимогою власника ККУ повинна бути визначена експертизою центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого належить проведення технічної політики в електроенергетиці.

 

Цією статтею обмежується волюнтаризм при вирішенні спірних питань приєднання ККУ до мережі, що, як показує накопичений досвід, ще має місце в реальних умовах сьогодення.

 

Введення в дію цього Закону не потребує від Держави фінансових витрат, і тому він може вступити в дію відразу після його прийняття.

 

Прийняття Закону “Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії та використання скидного енергопотенціалу” поставить Україну в ряд держав, що на законодавчому рівні піклується і підтримує розвиток когенерації, як однієї з найбільш ефективних і прогресивних енергетичних технологій сьогодення, розширить сферу підприємницької діяльності в цій галузі енергетики і забезпечить приплив інвестицій.

 

Народний депутат України П. Сабашук

 



Система автоматизированного сбор. ПОСТАНОВЛЕНИЕ ГУБЕРНАТОРА ЧЕЛЯБИНСКОЙ ОБЛАСТИ. Методы. Автоматизированный учет расхода.

На главную  Энергетические ресурсы 





0.014
 
Яндекс.Метрика