Далі у Стратегії ця „ідея”, перенесення механізмів централізованого адміністративного управління в економіку сучасної України, ще більше посилюється (у пункті 15.1. , де фактично у скритій формі (сховано за терміном експертиза, юридична відповідальність, тощо) використовуються механізми держплану та його інспекції. Тільки наприкінці пункту 15.1.1 згадується (не більше) про світовий досвід з дуже важливих механізмів у сфері енергоефективності щодо стандартів та маркування. Експертиза в енергозбереженні є важливий інструмент, але не в розумінні перевіряти щоб «наказати». Виходить, що через стратегію є намагання затвердити державне адміністрування у сфері енергоефективності та існування інспекції з енергозбереження*. Для України одної інспекції «Держенергонагляд» цілком достатньо.

У Стратегії відсутній систематизований аналіз перешкод на шляху до енергоефективності та шляхи їх подолання. Такий матеріал вже розроблений, але він не використовується у згаданій Стратегії. Використання його надасть можливості гармонізувати Стратегію до світового погляду на енергетику та енергоефективність, що значно покращить Стратегію.

Інші недоліки:

У стратегії використовується некоректні важливі данні щодо енергозабезпечення і енергоємності та висловлювання (стор. 7- , які в подальшому призводять до невірних висновок (стор. 98 та 12 .

Значно завищені прогнозні показники щодо виробництва електроенергії.

Занадто оптимістичні данні з можливостей економіки України щодо побудови нових потужностей АЕС на визначеному терміну.

Планові „досягнення” щодо питомих витрат палива на відпуск електричної енергії (покращення показників за рахунок ТЕС, ТЕЦ і блок-станцій - стор. 2 недопустимо малі (планується досягти через 40 років майже само таку „якість” генерації, яка була в Україні у 1990 році).

* В країнах з ринковою економікою використовуються інші методи контролю та управління енергоефективністю.

Директор Інституту енергозбереження

та енергоменеджменту НТУУ «КПІ» Праховник А.В.