Промышленная резка бетона: rezkabetona.su
На главную  Теплоизоляция и экономия энергии 

Національна Стратегія

Мотто:
Опанування нових видів екологічно чистої та дешевої енергії є невідкладним завданням всього Людства на найближчий час.
Усвідомлюючи це, наше покоління, вже сьогодні, зобов’язане приступити до Енергетичного Перетворення України на основі духовного, етичного та інтелектуального потенціалу відродженої нації, як єдиного шляху до Енергетично нового і Екологічно чистого світу
В традиційній моделі планування розвитку держави найважливішим документом завжди була програма (або стратегія) соціально-економічного розвитку. Вона була базою для моделювання усіх сфер життя і діяльності суспільства та держави. В Україні і до сьогодні нічого не змінилось, а підтвердженням цього є Стратегія економічного розвитку України, котра була представлена Партією Регіонів 29 листопада 2005 року. Сьогодні, коли лише десятки років відділяють нас від дня вичерпування енергетичних ресурсів органічного походження, такий підхід необхідно вважати за архаїчний.
Деякі джерела прогнозують, що запаси нафти можуть бути вичерпані вже за 50 років, а запаси газу - за 85 років. Чим більше ми наближаємось до цього моменту, тим необхідніше стає прийняття керівництвом країни нових, нетрадиційних рішень і програм, щоб встигнути перебудувати економіку держави і мислення людей на існування в нових, більш жорстких умовах, пов’язаних з прогнозованим і невідворотнім дефіцитом енергоносіїв.
Зрозуміло, що людство мусить приступити до зміни моделі своєї життєдіяльності, але розвиток ситуації показує, що споживча модель життя є сильнішою ніж здоровий глузд та інстинкт самозбереження. Той народ, котрий вже сьогодні зрозуміє і усвідомить, що його майбутнє в енергетичному перетворенні держави силами інтелекту цілої нації під контролем високої духовності і моралі, має шанс вижити і розвиватися, уникаючи енергетичного голоду і втрати своєї незалежності.
Ключ до вирішення такого невідкладного завдання – в зрозумінні необхідності побудови нової моделі розвитку держави. Головною повинна бути стратегія її енергетичного перетворення, а вже на базі закладених в неї показників можна будувати збалансовану стратегію соціально-економічного розвитку держави і нації.
В своїх листах до Пана Президента та інших високих державних посадовців ми не один раз звертали увагу на необхідність змін в енергетичній політиці держави. Деякі фрагменти цих листів цитуємо в Додатку № 1.
Необхідно дати відповідь на питання: Чим відрізняється стратегія перетворення від чергової стратегії (часто використовується термін - нової стратегії)?
Метою стратегії перетворення є - створення умов для сталого розвитку держави та підвищення якості життя нинішнього і прийдешніх поколінь шляхом повного і екологічно безпечного забезпечення енергетичних потреб.
Завданням - розвиток енергетичної галузі на основі жорстко визначених принципів, котрі гарантуватимуть біологічну безпеку нації, яка повинна брати безпосередню участь в цьому процесі, мати можливість впливати на основні рішення, а її інтелектуальний потенціал повинен бути максимально використаний при розробці та впроваджувані даної стратегії.
Усі основні елементи енергетичної системи необхідно створювати в Україні використовуючи для цього в максимальний спосіб інтелектуальний потенціал нації та накопичену інтелектуальну українську власність. Залучення новітніх зарубіжних техніко-технологічних досягнень має відбуватись на підставі ліцензій.
Противникам такої позиції потрібно замислитись над прийнятим, декілька днів тому назад, рішенням Президента США Д. Буша, яким він заборонив допускати громадян других держав до досліджень в сферах високих технологій.
Такої жорсткої позиції США не займали навіть тоді, коли розроблялись програми використання атому в військових цілях, освоєння космосу, створення систем протиракетної оборони та в багатьох інших дослідженнях.
Що таке будуть досліджувати американці, обмежуючи доступ до інформації представникам інших націй? Відповідь може бути така - з великою імовірністю це будуть дослідження в сфері експлуатації нових джерел потоків енергії високої щільності (синтез ядер і енергія фізичного вакууму) та способів безпровідної передачі зарядів великої потужності на необмежені відстані (HAARP).
Позиція США є одним із багатьох прикладів, які уважний спостерігач має змогу виловити з інформаційного потоку. Їх аналіз показує, що активні роботи над диверсифікацією джерел і напрямків пост * енергоресурсів, це лише камуфляж реальних дій в цій сфері. Дослідження матеріалів, яке зібрано в Додатку № 2 мусить переконати навіть тих, хто найбільш сумніваються.
Необхідність розробки нової української енергетичної стратегії, збіглася в часі зі зміною політичного устрою держави – з президентсько-парламентського на парламентсько-президентський.
Склад виконавчої влади, а тим самим і її якісна характеристика, найчастіше буде результатом політичних компромісів і коаліційних торгів, а це означає, що справи, котрі є фундаментальними для безпеки нації, повинні бути передані до виключної компетенції Президента і РНБОУ. До таких справ, в першу чергу, належить енергетична безпека держави.
Відповідний поділ компетенції між центральними осередками влади, зміцнить Інститут Президентства в новому устрої держави і, одночасно, збільшить самостійність Парламенту на законодавчій та Уряду на виконавчій нивах, надаючи можливість ідентифікувати відповідальність за прийняті рішення.
У зв’язку з тим, що енергетична політика країни безпосередньо впливає на безпеку нації і незалежність держави, то обґрунтованим є створення при Інституті Президентства інституціональних форм безпосередньої участі Народу у виконуванні владою своїх функцій:
- Форум Національної Згоди – представники нації;
- Форум Національної Співпраці – лідери або представники політичних партій.
Дана Стратегія створює такі умови, що народ, чи не в перший раз, отримає можливість впливати в реальному часі на зміст стратегічних планів розвитку України і процес прийняття рішень, а це робить процес керування державою прозорим і сприятиме зникненню з виборчих кампаній воєнного лексикону. Там, де в гру вступає безпека держави, нації і цивілізації, не може бути ні переможців і ні тих, що програли.
В макроекономічному і корпоративному часі глобалізації усіх ринків, в т.ч. і ринку праці, співучасть активних членів суспільства у визначені основних напрямків розвитку держави, покращить умови участі в гонках до максимального використання науково-технічного прогресу, та збільшить шанси на будівництво безпечної держави - України, котра повинна стати теплим і затишним домом для усіх українців.
Опрацювання і прийняття Національної Стратегії Енергетична Безпека України через духовне, етичне і інтелектуальне відродження нації не може залежати від розкладу політичних сил в державі і поточної політики уряду, а її впровадження від кон’юнктурних, регіональних і міжрегіональних союзів.
Прийняття даної Стратегії не означає, що від завтрашнього дня будемо протиставлятися нашим сусідам, а навпаки, в міжнародній політиці означає знаходження для України відповідної платформи національної реалізації на регіональному рівні, наприклад в рамках Співтовариства Демократичного Вибору.
Не можемо проводити такої політики, котра провокує наших стратегічно важливих сусідів і партнерів до зближення з Європою понад Україною (наприклад, будівництво газопроводу через Балтику).
Проголошення початку праці над створенням цієї стратегії може мати вирішальний вплив на результати усіх майбутніх виборчих кампаній.

 

Замість вступу
Коли кандидат в Президенти України, Ющенко В.А. і його команда вийшли на майдан – народ інстинктивно відчув історичний сигнал і використав свій шанс. Підійнявшись з колін, підтримав майбутнього Президента і став на шлях національного відродження. Усі розуміли, що шлях буде складним і довгим, але з величезною надією й вірою дивились в майбутнє. Очікували миттєвих перетворень? Ні!
Намагались активно налаштовуватись на течію змін і передати своїм лідерам сконцентрований запал своєї енергії, розум, інтелектуальну власність та досвід, тобто все те, що Україна має найціннішого. Підтвердженням можуть бути листи ПП Натаоіл до Кандидата в Президенти України Ющенко В.А. та інших представників керівництва помаранчевої команди, за що нами була отримана особиста подяка від Віктора Андрійовича, копію якої додаємо (Додаток № .
Українці відчули себе дійсно вільними, а не лише незалежними. Зрозуміло, що очікували від держави відповідної реакції, але не жаль, день за днем слуги народу, тобто чиновники, корегували їх очікування, як в тому вислові: жорна державної машини мелють поволі, але ефективно. Між лідерами нації з дивовижною швидкістю виросла стіна, еластичність якої вбирає і розпорошує цілісну енергію усіх найактивніших членів суспільства.
Сьогодні всі розуміють, що інтелект нації відходить у внутрішню міграцію, а на політичній сцени постійно збільшується кількість акторів, які отримали старі ролі або ж шикуються до їх повторного отримання. В якій би зі сфер вони не з'являлись, народ з жахом спостерігає їх діяльність та негативні результати, приховані під механізмом чиновницької відписки.
Однак є одна сфера життєдіяльності щодо якої народ не може мовчати. Інстинкт самозбереження нації є сильнішим за інстинкт святого покою. Ті, хто це розуміють, прагнуть донести до лідерів інформацію про реальну небезпеку і запропонувати способи її уникнення.
Такою важливою сферою є, перш за все енергетика, і тому кожен, хто може внести до цієї сфери щось нового і корисного, має не лише право, а й конституційний обов’язок висловитись і бути почутим.
Це питання нами було багаторазово порушене в листах до Президента України Ющенко В.А. та інших керівників центральних органів влади. Фрагменти цих листів цитуємо в Додатку № 2.
Вже 4 роки поспіль за дорученням колишнього Президента України триває розробка енергетичної стратегії. Написано тисячі сторінок і виходячи з того, що містить проект даного документу розміщений на офіційному сайті Міністерства ПЕК (більше 360 сторінок), його доопрацювання, на виконання розпорядження Президента України від 20 жовтня 2005 року №1199/2005-рп буде черговою пустушкою.
Значною мірою, вину за такий стан речей необхідно покласти на тих чиновників, які мабуть, не читаючи проекту Енергетична Стратегія України до 2030 року та на дальшу перспективу, опрацьованого Академією Наук України спільно з Кабінетом Міністрів України, підсунули Президенту думку, що можна даний документ доопрацювати.
Автори замовленої через державу стратегії пишуть, цитуємо:
Рішучим кроком до розробки чіткої довгострокової енергетичної політики України та стратегії розвитку енергетики стало Розпорядження Президента України «Про розроблення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року та дальшу перспективу» від 27 лютого 2001 року №42/2001-рп.
Необхідність розробки Енергетичної стратегії України зумовлено надзвичайно великим значенням, яке має енергетика в сучасних умовах.
Після прочитання цього документу, оцінюючи ту рішучість, з якою влада працює над його втіленням можна зробити лише один висновок: імпульсом до його опрацювання були фінансові купюри державної казни, а не розуміння надзвичайно великого значення, яке має енергетика в сучасних умовах.
На Перших Президентських Слуханнях, замикаючи панельне обговорення, В.Ющенко Президент України сказав:
ПОТРІБНА ПОЛІТИКА ЗМІН! Без змін, ми не можемо дати відповідь на ці виклики про які сьогодні говоримо.
Представлена нами Концепція це перехід від політики доопрацювань до політики змін.

 

Стратегічна мета
Енергетична стратегія – це система, яка конкретизує основні напрями, цілі та завдання енергетичної політики і механізми їх реалізації з урахуванням тенденцій геополітичного, макроекономічного, соціального і науково-технічного розвитку.
Енергетична стратегія України – це система пріоритетів максимально ефективного розвитку енергетики, метою яких є, с одного боку забезпечення розвитку держави згідно з принципами Агенди 21, а с другого підвищення якості життя населення країни до рівня кращих світових стандартів.
Головною метою Національної Стратегії є надійне, достатнє енергозабезпечення населення та економіки при максимально можливим зменшенні шкідливого впливу енергетики на довкілля та населення навіть в форс-мажорних умовах, не дивлячись на те, що спричинило дані умови.
Стратегічно важливою проблемою енергетики України, з огляду на існуючу загрозу регіональній енергетичній безпеці, є досягнення мінімально необхідного рівня самоенергозабезпечення кожної людини, кожного фермерського господарства, кожного населеного пункту.
Досягти мету можна лише на шляху збалансованого розвитку усіх секторів енергетики з врахуванням:
- критичних факторів та базових параметрів;
- основних принципів цивілізаційного розвитку світу, регіону і держави;
Бар’єри:
- вищість кланових, корпоративних і приватних інтересів членів найвищого керівництва держави, урядових партій, олігархів і депутатів Верховної Ради;
- безпрецедентний вплив транснаціональних груп і компаній на стратегічно важливі для інтересів держави рішення вищого керівництва країни і депутатів Верховної Ради;
- помилкова оцінка реальних причин кризисних явищ на ринку енергоресурсів, а також виробництва і транспортування енергії та енергетичних продуктів (бензин, дизельне паливо, тощо);
- монопольне, професійне і відомче лобіювання розвитку вибраних секторів енергетики;
- неефективність використання коштів розвитку – брак однієї стратегії розвитку;
- неефективне використання творчого науково-технічного потенціалу української інтелігенції для прискорення темпу розвитку нових, перспективних напрямків стабілізації енергетичного ринку держави і регіону;
- непрозорість процесу прийняття стратегічно важливих рішень.
Активи:
- віра української технічної інтелігенції в свої сили і її патріотизм;
- знання, кваліфікації і досвід науково-технічних кадрів;
- наявність готових розв’язань, котрі дозволяють швидко реформувати енергетичну сферу згідно вимог AGENDY 21;
- можливість збудування таких схем фінансування даної стратегії, котрі дозволять:
o впровадити до української енергетики Найкращі Доступні Технології (надалі – НДТ);
o забезпечити диверсифікування енергетики власною сировиною;
o децентралізувати енергетичне забезпечення різних секторів української економіки.
Всупереч оптимізму Секретаря РНБОУ Кінаха А.К., котрий після засіданні Ради (9 грудня 2005 р.), присвяченої питанню енергетичної безпеки України, сказав:
що Україна - самодостатня унікальна держава, яка виробляє практично всі види енергоносіїв
не за горами день, в якому може справдитись прогноз авторів документу Енергетична стратегія України на період до 2030 року та дальшу перспективу, про те, що вже 2030 р. Україна буде вимушена імпортувати приблизно 90% енергії!!!
Тому першочергове завдання розробників енергетичної стратегії полягає у пошуку критичних факторів і створення умов для їх нейтралізації, визначення принципів і базових параметрів розвитку української енергетики на базі власних ресурсів та інтелектуального потенціалу нації в кооперації дружніх держав.
Критичні фактори, принципи та базові параметри
Енергетична стратегія – це система, яка конкретизує основні напрями, цілі та завдання енергетичної політики і механізми їх реалізації з урахуванням тенденцій геополітичного, макроекономічного, соціального і науково-технічного розвитку.
Енергетична стратегія України – це система пріоритетів максимально ефективного розвитку енергетики, метою яких є, с одного боку забезпечення розвитку держави згідно з принципами Агенди 21, а с другого підвищення якості життя населення країни до рівня кращих світових стандартів.
У зв’язку з цим, першочергове завдання розробників енергетичної стратегії полягає у пошуку критичних факторів і створення умов для їх нейтралізації, а лише після цього можна приступити до визначення базових параметрів.
Базою життєдіяльності людини є довкілля, тобто симбіоз енергії, матерії і всього того, чого людина не в змозі використати, хоча вже знає про його існування, а також того, що для людського розуму не зрозуміле.
Нежива матерія це деякий стан енергії, а жива – це своєрідний перетворювач (конвертор) і накопичувач її активних станів.
Виходячи з цього, видно, що ключем для пізнання світу, законів, якими він керується та управління ним є зрозуміння властивостей різних видів енергії і способів її правильного використовування.
Розвиток цивілізації залежить від інтелектуального рівня людства і тієї кількості енергії, котру цей інтелект в стані контролювати і використовувати.
Для досягнення стану сталого розвитку мусимо, в рівних частках часу, мати кількість енергії рівну тій, котра доходить до землі від сонця.
Для експлуатації нашої галактики людськість мусить мати доступ до такої кількості енергії, котру виробляє наше сонце.
Для експлуатації всесвіту, людство мусить володіти такою кількістю енергії, котру виробляють усі зорі нашої галактики.
Людству ще дуже далеко до якогось з космічних рівнів і існує обґрунтований сумнів, що колись їх досягне, якщо основним джерелом енергії і надалі будуть органічні копалини.
Енергію можемо черпати лише з двох джерел. Виробляти з матерії нашої планети або черпати з середовища, котре її оточує.
Якщо кількість енергії визначає рівень розвитку нашої цивілізації, то її якість, в залежності від джерела з якого її отримуємо, визначає поріг небезпеки затримки цього розвитку або самознищення.
Людство використає сьогодні вичерпні (нафта, газ, вугілля), альтернативні (сонце, вітер, рух води, енергетичний рециклінг) та відновлювальні джерела енергії (енергія накопичена в живій матерії - біоенергія), а в резерві має нетрадиційні джерела (синтез ядер і фізичне вакуум), котре по своїм кількісним показникам, на декілька ступенів перевищують ті, котрі вміємо використовувати.
Енергія вироблена в процесі перетворення копалин несе безпосередню загрозу людству, а з двох наступних джерел є мінімум нейтральна, але лише до того моменту, коли людина не починає використовувати цієї енергії в своїй діяльності.
Відвали породи, забруднення води та порушення водного балансу, відвальні шлаки від переробки вугілля, забруднення атмосфери шахтним метаном, зсуви ґрунту над закритими шахтними виробками завдають шкоди довкіллю та населенню.
Постійне зростання температури морів та океанів, порушення охоронної функції земної атмосфери в наслідок емісії газів і пилу, це безпосередні складові елементи тих рахунків, котрі нам сьогодні виставляє наша Матір – Планета Земля, у вигляді природних катастроф, кількість і сила котрих з року на рік постійно збільшується. Вже ніхто не може почуватись в безпеці, а парадокс полягає в тому, що катаклізмам байдуже, скільки і яку енергію використовує той край, проти якого вони направили свою силу.
Марнотратне використання природних ресурсів і їх нестримне розтрачування багатими країнами та багатими людьми, приведе до загибелі життя людства на Землі та взагалі ставить під загрозу існування нашої планети.
Для всього, що робиться людськими руками необхідна енергія, частина з якої накопичується в продуктах діяльності людини, а частина, у розпорошеному вигляді, потрапляє безпосередньо до довкілля і посилює парниковий ефект. Для своєї діяльності людина використовує чисту енергію, а віддає довкіллю – брудну.
Зрозуміння того, що усі продукти діяльності людини, рано чи пізно становляться відходами (в т.ч. і енергія), є ключем до будування Енергетичної Стратегії Людства і відповідно, кожної країни.
Підсумовуючи, стверджуємо, що критичним фактором є неминуче вичерпування, основних на сьогодні, джерел енергії, а базовими параметрами: вплив процесів виробництва енергії на довкілля і ефективність її використання.

 

Вихідне положення
Можна прийняти, що дані розміщені в проекті Енергетична Стратегія України до 2030 року та на дальшу перспективу, опрацьованого Академією Наук України спільно з Кабінетом Міністрів України є офіціальними даними, які можуть бути підтверджені Комітетом Статистики або відповідними публікаціями і тому автори даної Стратегії з повною відповідальністю відправляють зацікавлених до цього документу.
В цій праці, прагнемо звернути увагу зацікавлених на одну обставину, котра може мати місце, якщо до питання впровадження актуальної енергетичної Стратегії України не підходити в новий, системний і комплексний спосіб.
Цією обставиною є повне відділення одне від одного двох процесів: планування і реалізації. Плануванням (охоплює опрацювання програм і їх нормативно-правове врегулювання) займаються науковці, винахідники, виробники, чиновники і депутати, а впровадженням і реалізацією лише перші три групи.
Оскільки депутати після прийняття тих законів, котрі від них вимагаються, скидають з себе індивідуальну відповідальність, то чиновники, два рази особисто, відповідають за прийнятті рішення: перший раз, коли включаються в процес опрацювання програм (додаткова робота), а другий раз, коли приймають рішення щодо способу розділення коштів (підозра про корупцію, хабарництво, співучасть в розкраданні коштів або їх нецільовому використанні).
Коли з'являється проблема і ініціативні групи приступають до опрацювання пропозиції її подолання, то чиновники стають опірною стінкою для людей без відповідних контактів і тих проектів, котрі не надають перевагу чиїмсь корпоративним інтересам. Якщо однак, не звертаючи увагу на труднощі, автори програм долають ці перешкоди і справа доходить до законодавчого врегулювання, то для її впровадження необхідна ініціатива … тих самих чиновників.
Життя показало яким ефективним може бути їх опір. Багато законів і нормативно-правових актів нижчого рангу поправлено або змінено перед тим, як вони змогли запрацювати. Для більшості з них не затверджуються виконавчі процедури або їх роблять актами, котрі не підлягають публікації, а ті, що щасливо проштовхнули через законодавче сито в момент їх ухвалення або набрання чинності вже неактуальні!
Наведемо два приклади, котрі не лише яскраво підтверджують сформульованою вище тезу, але, що найгірше, показують неефективність дотеперішньої системи прийняття рішень.

 

Проект Енергетична Стратегія України до 2030 року та на дальшу перспективу був опрацьований в 2001 році. В роботах над цим документом приймала участь група спеціальні відібраних спеціалістів, котра на 207 сторінці написала:
>>а) Під впливом енергетичних криз, які охопили розвинені капіталістичні країни в 70-х роках ХХ сторіччя, було зроблено вкрай песимістичні прогнози щодо можливостей використання традиційних видів палива в довгостроковій перспективі та значного зростання цін на традиційні види органічного палива навіть у короткостроковій перспективі. Під їх впливом почались активні роботи зі створення альтернативних технологій виробництва електро- і теплоенергії, насамперед, на базі поновлюваних джерел енергії: вітру, біомаси та відходів, геліо- та геотермальної енергії.<<
Не представляє складнощів розрахувати, що від першої, поважної енергетичної кризи, котра вдарила в імпортерів енергоресурсів минуло вже понад 30 років, а єдиною реакцією на цю шокову подію, Незалежної від 15 років України, одного з найбільших імпортерів енергетичних ресурсів, була … ліквідація Комітету по енергозбереженню.
Наскільки безглуздим було рішення про ліквідацію Комітету по енергозбереженню, нехай свідчить такий факт: Комітет ліквідовано після чотирьох років, від написання Стратегії до 2030 року, в якій автори попереджують, що вже недовго, в перспективі 20-25 років Україна змушена буде імпортувати 90% електричної енергії.
Якщо хтось не пам’ятає, то нагадуємо, що це відбувається в країні, котра має надлишок генеруючих потужностей!
Міфи і реалія
Якщо аналізувати статистичні дані, то можна бути переконаним, що Україна належить до привілейованих енергетично країн.
Власні запаси основних енергетичних ресурсів: вугілля, нафти і газу, не експлуатовані, але багаті енергоресурсами шельфи Чорного і Азовського морів. Транзит енергетичних ресурсів до Європи і Чорноморських портів, транзитні положення України між Європою та Азією, дозволяють Україні бути сильним гравцем на глобальному енергетичному ринку.
Найбільша в Європі кількість населення з вищою і середньою освітою. Кадри, котрі виробляють літаки і ракети.
Багатолітні контакти з найкращими спеціалістами з різних сторін світа в рамках різноманітних урядових програм та програм фінансованих через приватних донорів, а також участь міжнародних експертів в опрацюванні пропозиції для детальніших рішень центральних органів української влади.
Видаються мільярди на підвищення кваліфікації енергетичних кадрів та покращення ситуації в енергетичній галузі, а також на утримання великої кількості інститутів, кафедр та наукових закладів, не згадуючи вже про Академію Наук України, що повинно класифікувати українську енергетику в світові лідери.
Наведені вище аргументи, котрі в кожній цивілізованій країні є її козирями, в Україні замінюються в міфи.
Картина, яку бачимо в реальному часі є не лише з точністю до на оборот, але й часами межує з абсурдом і трагікомедією.
На реалізацію програми перетворення Об’єкту Укриття і забруднених територій в екологічно безпечну зону за останні 10 років видано більше 21 млрд. гривень з українського бюджету і приблизно 300 млн. USD з донорського фонду.
Результат: не лише не розв’язано ані однієї проблеми, але й збудовано Сховище Радіоактивних відходів, котре буде наступним пам’ятником нашої дурощі або наступним джерелом неконтрольованого забруднення навколишнього природного середовища.
Маючи найвищі показники людей з середньою і вищою освітою в Європі на атомних електростанціях працюють видатні спеціалісти з … купленими дипломами.
В структурах Академії Наук України, Мінпаливенерго і в Атомній енергетиці працюють найвидатніші кадри української науки і енергетики, а енергоємність ВВП в Україні в 3-5 разів вища, ніж у країнах Європи та США.
Можна було б так перераховувати без кінця, але не вистачить життя, щоб зібрати в одному місці усі нісенітниці, котрі впливають на енергетичну безпеку України. На сам кінець, спробуємо звернути увагу на основні фактори, котрі впливають на неефективність тих хаотичних рішень, які сьогодні приймає влада для зроблення вигляду, що щось робиться в цьому напрямку.
Людські фактори
Сьогоднішню енергетичну політику України будуть робити ті ж самі експерти, котрі відповідають за її трагічний стан. Це означає, що не зміняться методи прийняття рішень. Далі головну роль буде відігравати протекціонізм та блат. Політики та фірми, котрі до сьогоднішнього дня були активними в нафтово-газових схемах, від завтрашнього дня будуть найактивнішими в сфері енергозбереження, виробництва біопалив і т.д.
Кадри
Українська система освіти серійно клонує освічені кадри, але якість їх освіти не відповідає викликам сьогоднішнього дня. Через відсутність національної стратегії розвитку держави на ті ж самі 30 років, на які розробляється енергетична стратегія, будь яке кадрове забезпечення системного розвитку держави буде однобоким («енергетичним»), або патріархальним («козацьким»). Бракує сучасних вчителів та викладачів. Бракує екологів та винахідників. Поступово втрачається інтерес до інженерних професій з базовою «фундаментальною» освітою. Студенти не підготовлені до самостійного розв’язання завдань. Освіта не дає знань по етиці і сучасних напрямках розвитку цивілізації.
Системи: правовий і здійснення влади
Україна немає ніяких шансів в теперішньому глобальному світі, якщо не зміниться система творення нормативно-правових актів. Працюють лише ті закони, котрі забезпечують корпоративні інтереси груп, які мають владу. До інших, роками не ухвалюються виконавчі акти. Групка обраних (котрі володіють законодавчою ініціативою) з великою ефективністю блокують усі ініціативи, які мають за ціль реалізувати національні інтереси.
Прийняті стандарти законодавчого процесу не виправдали себе, а брак дисципліни законодавчих і виконавчих органів поглиблює стан балагану і некомпетенції.
Органи влади при прийманні рішень керуються своєрідним волюнтаризмом і піддаються на зовнішні впливи, а карусель посад лише зміцнює такий стан. Стратегічно важливі документи розроблюються в таємниці від суспільства, а рішення приймаються в тиші кабінетів.
Економічний потенціал
Стан української економіки є катастрофічний. Незадовільний ВВП, енергоємність продукції, олігархічність власності засобів та знарядь продукції, впливання на формування моделі здійснення влади, катастрофічна ситуація в сфері охорони навколишнього природного середовища, дефіцитний бюджет і цинічно несправедлива система судочинства, не дають жодній владі приймати ті рішення, котрі могли б радикально вплинути на зміну такого стану речей.
Не потрібно бути ясновидцем, щоб передбачити результат. Хаотичне впроваджування нових моделей енергетичної стратегії та програм енергозбереження призведе лише до одного:
Україна отримає результат від своїх дій,
але кожна збережена одиниця енергії буде самою дорогою одиницею в світі.
Аналіз можливих варіантів розвязання проблем та обгрунтування оптимального варіанта
Головний вплив на кількість можливих варіантів реалізації Стратегії Енергетичної Безпеки України матимуть критичні фактори, основні принципи цивілізаційного розвитку та базові параметри.
Це три терміни, але необхідно усвідомлювати, що в них криється не лише якість нашого сьогоднішнього життя, але, що найважливіше, шанс на гідне життя майбутніх поколінь. Наповнення цих термінів змістом, вимагає праці усього суспільства і тому в даній Концепції сигналізуємо лише декілька напрямків, на яких дану працю необхідно провести.
Факт існування критичного фактору вимушує нас послідовно зменшувати використання енергії вироблюваної з вугілля, нафти та газу, аж до повного припинення виробництва енергії з тих джерел, активуючи ці зменшення ефективним, але виваженим застосуванням економічних і регуляторних механізмів.
Основні принципи цивілізаційного розвитку, визначені в Агенді 21 автоматично визначають напрямки рішень щодо модернізації і реформування актуальної політики в сфері енергетики і екології. Декілька прикладів таких рішень наводимо нижче:
децентралізувати енергетичне забезпечення різних сегментів економіки через використання альтернативних і відновлювальних джерел енергії, наприклад: впроваджуючи в аграрний сектор мобільні міні-установки для переробки органічних відходів в бензин, дизпаливо і газ, а також установки по переробці продукції цього комплексу на спирт, біопаливо і біодобавки;
у виробництві товарів застосовувати такі матеріали, котрі легко і в максимальному ступені можна піддати процесу енергетичного рециклінгу та приступити до впровадження технологій енергетичного рециклінгу;
максимально зменшувати кількість розпорошеної енергії (емісія, стоки, відходи, транспортування енергії) постійним впровадженням безвідходних і беземісійних технологій - згідно принципу застосовування Найкращих Доступних Технологій, зокрема, і невідкладно, в сфері утилізації відходів.
Події останніх днів, пов’язані з забезпеченням України газом, показали, якою слабою є позиція України на політичній арені, а тим самим і на енергетичному ринку. Цікаво те, що на слабкість такої позиції не впливали ані критичний фактор, ані основні принципи цивілізаційного розвитку.
Виявилось, що не менш важливу роль відіграють базові параметри, тобто:
брак комплексної, сучасної політики соціально-економічного розвитку держави та стратегій її впровадження;
брак механізмів, котрі забезпечують державу перед прийняттям волюнтаристичних, необґрунтованих, незаконних рішень, котрі несумісні з реалізованою політикою соціально-економічного розвитку держави та стратегіями її впровадження;
хаотична система управління державою, котра з однієї сторони, піддається зовнішнім впливам та усім схемам розбазарювання коштів, а з другого - стійка до впровадження нових організаційно-економічних та фінансових механізмів і технологій, зокрема тоді, коли пропозиції їх впровадження випливають від українців;
катастрофічний стан управлінських кадрів підібраних по принципу кумівства, протекціонізму, партійного та кланового членства, або негативного відбору (останній термін означає, що на державні посади приймаються люди, задачею котрих є тупе виконування доручень, а не активна і творча участь в системі управління);
неефективна система прийняття рішень, котра зводить нанівець усі конструктивні пропозиції в усіх сферах, зокрема організаційній, кадровій, фінансовій, технічній та соціальній.
Досвід 15 років незалежності чітко показав, що в багатьох, якщо не в усіх, сферах української економіки не вдалося реалізувати до кінця ані однієї стратегічної програми.
В чому причина? Лише в наведених аргументах? Ні, і це розуміють автори відкинутих програм, які хоча б раз в житті вислухали чиновницького Ваша програма не відповідає вимогам методик затверджених для таких документів.
Сьогодні маємо унікальну і небезпечну для держави ситуацію.
Канцтовари для державних установ купуються на відкритих тендерах, а стратегічні для держави програми розроблюються в одиночному варіанті.
Висновок може бути лише один: на представлення пропозиції вирішення важливих для держави питань повинні оголошуватись авторські тендери і за основу подальших праць над розробкою кінцевого документу має бути відібраний той варіант, котрий вирішує максимальну кількість проблем.
Виходячи з вище написаного, з однієї сторони, в цій Концепції повинен бути представлений один варіант стратегії, але з другої – розуміючи консерватизм чиновників ми зобов’язані віднестися до документу, котрий сьогодні розглядає РНБОУ як базовий.
На наше переконання Україна повинна прийняти дві стратегії:
модифіковану Енергетичну Стратегію України до 2030 року та на дальшу перспективу, опрацьовану Академією Наук України спільно з Кабінетом Міністрів України, як Стратегію Енергозбереження на період до впровадження основних механізмів Стратегії Енергетична Безпека України;
Стратегію Енергетична Безпека України.
Обидві стратегії повинні бути публічними документами і широко обговорюватись в суспільстві. Основна відмінність між ними в механізмах їх впровадження. Перші механізми можуть бути предметом громадських слухань, а частина механізмів впровадження Стратегії Енергетична Безпека України повинна бути не лише засекречена, але й закамуфльована.
Щоб зробити оптимальний вибір необхідно мати різні варіанти і погоджені критерії. У зв’язку з тим, що не знаємо конкурентних авторських розробок (думаємо, що таких не існує), в даній праці спробуємо запропонувати деякі критерії такого відбору.

 

Стратегія

 

І. Що робити?
БЕРЕГТИ - другого разу не буде дано
Енергозбереження - в сфері видобування енергоресурсів і їх транспортуванні
- в сфері виробництва і дистрибуції енергії
- в сфері споживання
Впровадження українських винаходів в сфері альтернативної енергетики
ШУКАТИ НОВЕ - альтернативи не дано!
Дослідження і впровадження в сфері нетрадиційних джерел енергії
Початок праць над ядерними реакторами нової генерації
Створення на базі Співтовариства Демократичного Вибору Міжнародного Консорціуму, з ціллю інтенсифікації досліджень і впровадження технологій використання наступних джерел енергії:
кристалогідрати;
сірководень в Чорному морі;
воднева енергетика;
НЕ ШКОДИТИ - нам і майбутньому поколінню тут жити
КГОКОР - виробництво титану і кремнію, замкнутий цикл обігу з ядерним паливом
Впровадження фторидних технологій
Впровадження Високо-Адсорбційного Полімерного Пінного Композиту-100 (ВАППК-10
НДТ в сфері виробництва і обігу з відходам
НДТ в сфері добування і переробки вугілля (підземна газифікація вугілля)
Нові рішення в сфері захоронення небезпечних відходів
РОЗРАХОВУВАТИ НА СЕБЕ – ніщо в цьому світі даром не дають
Наведення порядку в сфері добування енергоресурсів
Інтенсифікація робот на Чорноморському шельфі
Децентралізація енергопостачання (наприклад: електроферми)
Нова енергетична карта України
ІІ. Як робити?
Організувати ФНЗ и ФПЗ
Організувати Український Банк Відродження і Перетворення
Ініціювати питання енергетичної безпеки Регіону Країн Демократичного Вибору
Створити Комітет по енергозбереженню і екологічній політиці при РНБОУ
Впровадити механізм фінансування структурних проектів в рамках реалізації Партнерсько-Публічних Програм (PPP – Partners Public Program)
Передати КГОКОР для потреб впровадження виробництва титану і кремнію, а також виробництва спеціальних контейнерів
Впровадити організаційно-фінансові механізми в галузі екології, зокрема в сфері обігу деяких продуктів та їх відходів
Впровадити нові механізми в сфері покращення інвестиційного клімату в Україні та реального залучення стратегічно важливих інвесторів.
P.S.: Дана сторінка це ескіз Стратегії. Автори далі працюють над кінцевим варіантом документу, але вже сьогодні можуть сказати, що готові надати концептуальні рішення по кожному пункту цього ескізу.

 

Источник: http://www.kraina.org.ua

 



МИНИСТЕРСТВО ЭНЕРГЕТИКИ. АСКУЭ корпоративных заказчиков с применением INTRANET АС. Комфорт и уют от промышленной группы. ЖКХ островок социализма.

На главную  Теплоизоляция и экономия энергии 





0.0041
 
Яндекс.Метрика