Житлово-комунальним сектором народного господарства України споживається 25,2 % паливно-енергетичних ресурсів від загальної кількості споживання ПЕР, в т.ч. біля 8 % електроенергії від загальної кількості електроенергії, яка виробляється в Україні, відповідно 33 % тепла, 5,4 % газу, а вартість енергоресурсів тільки по газу та теплу, які споживається житлово-комунальним сектором народного господарства в рік складає біля 3,5 млд. грн.

Роздрібненість споживачів енергоресурсів, різноманітність джерел їх постачання та низький рівень оснащення об'єктів засобами обліку споживання у житлово-комунальній сфері утруднюють ефективний вплив на їх витрачання та оцінку результатів впровадження енергозберігаючих заходів.

З метою забезпечення економного споживання тепла та води, налагодження прозорої системи витрачання та споживання енергоресурсів у житлово-комунальній сфері Кабінетом Міністрів України прийнято ряд постанов, в т.ч.: від 27.11.95 р. № 947 Про Програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2000 роки. від 30.12.97 р. №1497 Про затвердження Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення. від 19.10.98 р. № 1657 Про продовження Програми поетапного оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії до 2002 року. Виконання вказаних постанов Кабінету Міністрів України дозволить зекономити понад 25 % енергоресурсів в житлово-комунальній сфері, суттєво зменшить суми сплати за комунальні послуги, в т.ч. соціальне не захищених верств населення.

Відсутність на об'єктах засобів обліку споживання води і тепла приводить до значних розбіжностей між встановленою нормою споживання води і тепла та фактичним їх споживанням. Встановлені нормативи на 30-40 % вищі фактичного споживання.

Оплата за енергоресурси по нормативам включає оплату за енергоресурси, які не споживалися, що провокує їх розкрадання, сприяє росту корупції та завищує показники фактичної потреби в них, змушує населення, в т.ч. соціальне не захищене, сплачувати за комунальні послуги, в т.ч. за ті, які їм не надані, що в свою чергу приводить до неспроможності їх оплати, росту боргів за комунальні послуги та збільшення заборгованості енергопостачаль-ним організаціям. Страждають при цьому і місцеві бюджети, за рахунок яких енергопостачальним компаніям виділяються кошти у вигляді субсидій населенню більше ніж потрібно.

Повне впровадження засобів обліку споживання енергетичних ресурсів дало б можливість навести лад в оплаті, вивести з тіні значні кошти. Крім того, відсутність контролю за споживанням енергоресурсів дає можливість безконтрольно збільшувати терміни ремонту енергомереж, безконтрольно припиняти надання послуг та інше.

Виконуючи вимоги та завдання, які передбачені постановами Кабінету Міністрів України та рішенням колегії Держкоменергозбереження з цих питань (від 24.12.98 р. № 13/1. та інших директивних документів, Державна інспекція з енергозбереження в порядку наданих їй повноважень здійснила вибіркову перевірку об'єктів житлово-комунальної сфери.

Проведений аналіз даних по результатам вибіркових перевірок Державною інспекцією з енергозбереження об'єктів житлово-комунальної сфери та поданим Мінстату щодо ходу виконання постанов Кабінету Міністрів України від 27.11.95 № 947 та від 19.10.98 № 1657 показує, що впровадження приладів обліку води і тепла має значне відставання від завдань, передбачених постановою Кабінету Міністрів України. Фактичний стан оснащення будинків лічильниками води та тепла суттєво відстає від запланованих обсягів і станом на 1 січня 2001 року складав по обліку холодної води 16,52 %, по обліку гарячої води - 2,59 %, по обліку тепла - 2,89 %, терморегуляторів і приладів - розподілювачів тільки 0,7 % від завдання Програми. Стан оснащення квартир лічильниками теж вкрай незадовільний. Квартирних лічильників холодної води встановлено 9 %, гарячої води - 7 % від запланованих Програмою.

Кращі показники виконання програми по м. Києву (тепла 4,88 %, води 51,64 %), Сумській обл. (тепла 7,4 %, води 11,45 %). Гірші показники виконання програми по Харківській (тепла 0,76 %, води 9,84 %), Волинській обл.. (тепла 1,75 %, води 11,45 %). У додатку 2 наведені показники виконання програми по АР Крим, по усіх областях України та по м. Києву та м. Севастополю, а також вказано про наявність місцевих заходів на виконання вказаних постанов Кабінету Міністрів України. По представленим у цьому додатку показникам та по наявності заходів на виконання вказаних постанов Кабінету Міністрів України можна оцінити відношення державних адміністрацій до виконання завдань Уряду.

Наряду з низьким оснащенням об'єктів житлово-комунальної сфери засобами обліку споживання енергоресурсів ще більше погіршує ситуацію те, що досить часто при наявності лічильників розрахунки за спожиті енергоресурси проводяться по нормативам.

Значна кількість лічильників встановлена, але не приймається в експлуатацію під різними приводами. Наприклад, в Харківському районі міста Києва, ЖЕК № 1411 32 будинкових лічильників тепла не приймаються в експлуатацію під приводом відсутності проектної документації і це при тому, що будинки вводилися в експлуатацію вже оснащені засобами обліку та приймалися державними комісіями. Поширені випадки, коли після певного терміну експлуатації припиняються розрахунки по показам будинкових лічильників води та тепла із-за того, що не проводиться чергова метрологічна повірка цих лічильників та при виході лічильників з ладу вони не ремонтуються.

Вибіркові перевірки житлово-комунальних господарств та обстеження житлових багатоповерхових будинків, які проведені Державною інспекцією з енергозбереження, виявили значну кількість порушень діючих норм і правил. Таку 2000-2001 роках перевірено 57 житлово-комунальних господарств, на об'єктах яких встановлено 1151 лічильника холодної та 74 лічильників тепла. Із встановлених лічильників розрахунки проводяться за їх показами: холодної води - 261 (що складає 22,68 %), за показами лічильників тепла 22 (що складає 29,73 %). Лічильники встановлювалися за державні кошти 77,32 % коштів, які затрачені на обладнання об'єктів лічильниками холодної води та і 70,27 %, які затрачені на обладнання об'єктів лічильниками тепла викинуті на смітник, а це кошти платників податків. Наведені приклади свідчать про порушення передбаченого Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та во-довідведення порядку розрахунків з споживачами холодної і гарячої води та тепла., а саме пунктів 12 та 19 цих правил, де вказується, цитую: У разі встановлення квартирних лічильників холодної та гарячої води споживач сплачує за воду за показаннями цих лічильників /'Справляння плати за нормами при наявності засобів побудинко-вого та поквартирного обліку (без урахування показань засобів обліку) не допускається... Кінець цитати.

Негативно на процес впровадження може впливати необдумана цінова політика на енергоресурси. Значно зменшуючи нормативи (м. Феодосія, м. Білогорськ м. Керч, м. Червоноперекопськ) та підвищуючи вартість енергоресурсів, які споживаються населенням, енергопо-стачальні організації отримують ті ж кошти, але при цьому населення не зацікавлене в придбані засобів .обліку. Більше того, йде протидія їх встановленню впритул до фізичного знищення цих приладів.

Розбіжності у тарифах на споживання води в різних містах України складають від 17 копійок за 1 м3 до 88 копійок за 1 м3, пояснити таку різницю у тарифах розбіжностями чи особливостями регіонів недостатньо.

Тарифи на комунальні послуги на підставі закону Про місцеве самоврядування в Україні стверджуються (погоджуються) органами місцевого самоврядування. Матеріали на зміну діючих тарифів на комунальні послуги населенню розглядаються відділом з питань цінової політики головних управлінь економіки облдержадміністрації. Надаємо на прикладі Миколаївської області підхід зазначених служб до формування тарифів. У м. Миколаєві затверджені .тарифи, які не покривають вартості спожитих енергоресурсів, виникає ситуація, коли енергопоста-чальні організації в розрахунках нормативного споживання енергоресурсів встановлюють показники, у яких завищені обсяги відпущених енергоресурсів, але сплата за ці енергоресурси нижча за рахунок занижених тарифів. Так у будинку 9-ти поверхів, загальною площею 2051,4 м2, на опалення якого витрачається 0,17 Гкал/год., сплата за спожите тепло розрахована по тарифам за 'рік складає 18763,5 грн., а розрахована по обсягам норм споживання тепла (встановлена потужність) за цей же період складає 21536 грн. З цього прикладу випливає, що затвердження тарифів на комунальні послуги без їх наукового обґрунтування з ігноруванням економічних законів не припустимо. Прийняття тарифів на комунальні послуги на підставі волюнтаристських рішень не сприяє впровадженню енергозберігаючих заходів у житлово-комунальній сфері.

Реорганізація комунальних служб також не завжди сприяє наведенню ладу в організації обліку споживання енергоресурсів. На даний час значна частина енергопос-тачальних організацій укладає угоди безпосередньо з мешканцями квартир. В зв'язку з тим, що ЖЕК'и не мають ніякого зиску з впровадження засобів обліку, з їх боку теж відчувається гальмування процесів впровадження обліку споживання енергоресурсів. Як результат, досить часто, при розрахунках мешканців будинків на пряму з енерго-постачальними організаціями будинкові лічильники залишаються без господаря і, відповідно, без догляду.

Доцільно перенести акцент з будинкового обліку споживання енергоресурсів на квартирний (холодної та гарячої води, газу, електроенергії та тепла). Якщо будинковий облік енергоресурсів фіксує фактичне споживання енерго-ресурсу, то квартирний облік спонукає споживача до економного споживання в кінцевому варіанті змінює його свідомість. Щодо квартирного обліку споживання тепла, цю задачу вирішити можна якщо впровадити закордонний досвід впровадження електронних та на принципі випарювання розподілювачів споживання тепла. Крім того, в результаті обстежень, додатково виявлені резерви економії ресурсів, якщо: Встановити будинкові регулятори температури то це дасть додатково економію тепла 3-5 %; Впроваджувати в квартирах розподілювачі тепла, що дасть додатково економію тепла 15 %; Впроваджувати квартирні лічильники води, що дасть додатково економію її на 40 %; Впроваджувати повітряні клапани, що поліпшить теплообмін та знизить втрати при заповненні системи та дасть економію тепла 2-5 %. А при наявності будинкового обліку води та тепла, такі заходи будуть відчутні зразу. Термін окупності витрат на зазначені впровадження не перевищить 3-4 місяців. Невиконання програми оснащення засобами обліку споживання води і тепла в житлово-комунальній сфері державними адміністраціями пояснюється відсутністю коштів. Але якщо підрахувати перевитрати за сплату не спожитих енергоресурсів, то стає очевидною недоречність такого ствердження. В цьому випадку мову слід вести про відсутність в житлово-комунальній сфері реального господаря та складну бюрократичну систему в процесі оснащення об'єктів засобами обліку споживання енергоресурсів. Так за вимогами Київжитлотеплокому-ненерго щоб здати приймальній комісії готовий до експлуатації вузол обліку тепла необхідно представити більше 20 різних документів. За матеріалами перевірок Державною інспекцією з енергозбереження об'єктів житлово-комунальної сфери зроблений аналіз ефективності впровадження приладів обліку води та тепла, визначені чинники, що стримують їх впровадження. По результатам аналізу підготована інформація та пропозиції щодо поліпшення стану з обліком енергоресурсів, для передачі їх до Кабінету Міністрів України (лист Держкоменергозбереження України від 18.02.00р. №252-1/ .

Результати роботи Державної інспекції з енергозбереження по контролю за ходом виконання оснащення наявного житлового фонду засобами обліку паливно-енергетичних ресурсів висвітлювалися в засобах масової інформації (на телебаченні, по радіо, в пресі та на WЕВ-сторінці інспекції).

Зважаючи на незадовільний стан виконання постанов Кабінету Міністрів України від 27.11.95 № 947 та від 30.12.97 № 1497 фактори, які можуть позитивно вплинути на хід їх виконання, це: Активізація роботи Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України: По координації робіт з виконання Програми поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і тепла на 1996-2000 роки, згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.95 № 94 По виконанню п.З постанови Кабінету Міністрів України від ЗО. 12.97 № 1497 та п. 44 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення. Внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.95 № 947 Про програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2000 роки щодо завдань по впровадженню засобів обліку енергоресурсів з урахуванням виконання завдань станом на 01.01.2001р. Активізація роботи Міністерств і відомств, Уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій по виконанню постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.95 № 947 в відповідності з пунктами 3,5 вказаної постанови Активізація контролю за дотриманням Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення згідно п. 44 вказаних Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.97 № 1497 з боку Держспоживзахисту, Держстандарту та Антимонопольному Комітету України. Проведення розгляду стану справ по впровадженню приладів обліку на засіданні Державної міжвідомчої комісії з виробництва і впровадження приладів обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів. Радикальніше і значно дієвіше впливати на прискорення процесу впровадження засобів обліку споживання енергоресурсів можна та необхідно економічними заходами, які повинні стимулювати зацікавленість в обліку енергоресурсів, як споживачів, так і енергопостачальні організації.

Джерелом, з якого надходять кошти на встановлення засобів обліку споживання енергоресурсів, є споживач. Кошти на вироблення, транспортування енергоресурсів та обладнання і матеріали, які при цьому використовуються,-надходять від споживача через податки або безпосередньо при оплаті за енергоресурси. Впровадження прозорої схеми, коли споживач, сплачуючи за енергоресурси, знає, які послуги він отримає, в т.ч. засоби обліку споживання енергоресурсів, робить систему обліку споживання енергоресурсів обов'язковою.

Разом з тим, засоби обліку споживання енергоресурсів є складовою частиною системи енергопостачання (як труби, насоси, трансформатори та інше). Сплачуючи за енергоресурси споживач має право на весь комплекс послуг, пов'язаний з його постачанням, а сплату має проводити відповідно кількості спожитого енергоресурсу. З цього випливає, що оснащення засобами обліку споживання енергоресурсів (тепла, газу, електроенергії та води) має забезпечувати енергопостачальна організація.

В цілому комплекс економічних заходів має включати два дієвих важелі: У кошторисах на енергоресурси необхідно враховувати витрати на встановлення, обслуговування, ремонти та метрологічну перевірку засобів обліку енергоресурсів і відповідно встановлення та обслуговування засобів обліку споживання енергоресурсів закріпити за енергопостачальною організацією. При відсутності засобу обліку споживання енергоресурсу оплата із споживача стягується за нормативом. 40 % стягнутої із споживача оплати енергопостачальні організації повертають у бюджет на рахунок, з якого кошти витрачаються на встановлення засобів обліку споживання енергоресурсів та їх обслуговування. Впровадження запропонованих економічних важелів припинить невизначеність при пошуках джерела фінансування для встановлення засобів обліку енергоресурсів, їх обслуговувані, проведені метрологічної повірки та модернізації.

Оснащення об'єктів бюджетної сфери засобами обліку споживання енергоресурсів

Зниження витрат енергоресурсів бюджетною сферою безпосередню знижує видатки бюджету України.

Визначенню фактичного споживання енергоресурсів бюджетною сферою та зниженню цього споживання Президент та Уряд України приділяють значну увагу, що знайшло своє відображення в ряді документів, це: постанова Кабінету Міністрів України від 04.02.99 р. № 139 Про оснащення об'єктів бюджетної сфери лічильниками води і теплової енергії; указ Президента України від 16.06.99 № 662/99 Про заходи щодо скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами; постанова Кабінету Міністрів України від ЗОЛ 1.99 р. № 2183 Про скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами; постанова Кабінету Міністрів України від 22.03.00 р. № 538 Про заходи щодо стабілізації становища в паливно-енергетичному комплексі; доручення Президента України від 02.02.2001 р. № 1-14/120 За результатами наради з питань паливно-енергетичного комплексу 23 січня 2001 року ; доручення Прем'єр-Міністра України від 14.02.2001 р. № 120/2-4 До доручення Президента України від 16.06.99 р. № 662/9 На виконання зазначених документів та доручень Держкоменергозбереження Державна інспекція з енергозбереження в порядку наданих їй повноважень посилила контрольно-наглядову діяльність інспекції з цих питань.

У 2000 році Державною інспекцією з енергозбереження перевірено 555 установ та організацій бюджетної сфери. Рівень оснащення вказаних установ та організацій засобами обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів становить: тепла - 38 %, газу - 38 %, води 65,2 %. Ці показники рівня оснащення установ та організацій бюджетної сфери засобами обліку споживання паливно-енергетичних суттєво не відрізняється в цілому по Україні.

Крім того Державною інспекцією з енергозбереження у кожній області проведені обстеження трьох установ (організацій) бюджетної сфери, в т.ч. однієї установи охорони здоров'я, одного освітнього закладу та установи районної державної адміністрації з метою визначення відношення між обсягами споживання енергоресурсів установами і організаціями бюджетної сфери: фактичних (по показам лічильників), граничнодопустимих показників споживання (розрахованих по Міжгалузевих нормах споживання електричної енергії та тепла для установ і організацій бюджетної сфери, затверджених наказом Держкоменергозбереження від 25.10.2000 р. № 9 та місцевих нормативів, які затверджені обласною держадміністрацією.

В результаті проведених перевірок та обстежень встановлено, що:

Міжгалузеві норми споживання електричної енергії та тепла для установ (організацій) бюджетної сфери доведені до 25 % організацій, а 75 % організацій використовують місцеві нормативи.

Відношення нормативних обсягів тепла, яке розраховано по граничне допустимим показникам споживання по Міжгалузевим нормам споживання, які повинні бути встановлені на підставі розрахунку, до обсягів фактичного споживання тепла (по показам лічильників) складає 88 %. Відношення обсягів тепла, розрахованого по місцевим нормативам, до обсягів тепла, яке розраховано по граничнодопустимим показникам споживання по Міжгалузевим нормам споживання, складає 113,6 %. З цього випливає, що при нарахуваннях оплати по місцевих нормативах (при відсутності засобів обліку споживання енергоресурсів та ігноруванні граничне допустимих показників споживання по Міжгалузевим нормам) вартість фактично спожитого тепла перевищується на 25,6 %. Відсутність засобів обліку споживання енергоресурсів на об'єктах бюджетної сфери приводить до витрат з Бюджету України на їх покриття більше ніж це необхідно.

Зважаючи на незадовільний стан виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.99 р. № 139 Про оснащення об'єктів бюджетної сфери лічильниками води і теплової енергії' та Указу Президента України від 16.06.99 р. № 662/99 Про заходи щодо скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами фактори, які можуть позитивно вплинути на хід їх виконання, це: Посилення вимогливості до Уряду АР Крим, обласних, м. Київ, м. Севастополь держадміністрацій щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.99 р. № 139 Про оснащення об'єктів бюджетної сфери лічильниками води і теплової енергії; Внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.99 р. № 139 Про оснащення об'єктів бюджетної сфери лічильниками води і теплової енергії щодо термінів її виконання; Проведення розгляду стану справ по впровадженню приладів обліку на засіданні Державної міжвідомчої комісії з виробництва і впровадження приладів обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів. Дієвіше впливати на прискорення процесу впровадження засобів обліку споживання енергоресурсів, як і у житлово-комунальній сфері, можна та необхідно економічними заходами, які повинні стимулювати зацікавленість в обліку енергоресурсів, як споживачів, так і енергопостачальних організацій.

Сьогодні проблемі обліку споживання енергоресурсів приділяється посилена увага Кабінету Міністрів України та народних депутатів Верховної Ради України. Так на дні уряду Верховної Ради України у виступах народних депутатів Сафонова С. О., Москвіна С. О., Ткачен-ко та інших піднімалися питання обліку енергоресурсів у викладеному контексті.

В цілому добробут Держави та кожного громадянина окремо залежить від того на скільки споживання енергоресурсів відповідає економічним можливостям цього громадянина і Держави в цілому. Без обліку енергоресурсів впровадити ця ринкова теза не спрацює!

Источник: tariffreform.padco.kiev.ua