АЛЬОХІН В.І.

Шановний Адаме Івановичу, шановні народні депутати, члені уряду, запрошені! Проведення Дня уряду з порядком денним Про стан і формування цін та тарифів у житлово-комунальній сфері є надзвичайно актуальним, оскільки саме тарифна політика є ключовою у визначенні шляхів подальшого розвитку галузі, підвищення якості житлово-комунальних послуг та забезпечення їх доступності для широких верств населення.

Сформована на початку 90-х років минулого століття державна політика у цій сфері спрямована на повну оплату житлово-комунальних послуг безпосередньо їх споживачами, а дотації підприємствам житлово-комунального господарства з боку Державного бюджету замінені на програму житлових субсидій для населення.

За підсумками роботи у 2003 році підприємствами житлово-комунального господарства надано населенню, іншим споживачам послуг у вартісному виразі вісім мільярдів гривень. Проте, майже півтора мільярди гривень витрат не відшкодовано отриманими доходами, що спричиняє зменшення обсягів обов'язків платежів до Бюджету, неефективне використання амортизаційних відрахувань, зростання кредитної заборгованості за енергоносії та з виплати заробітної плати.

Рівень покриття витрат житлових організацій коливається в межах від 100 відсотків у місті Києві, Волинській, Сумській областях, до 63 відсотків у Хмельницькій. Підприємств комунальної теплоенергетики - від 100 відсотків у Чернігівській області, до 59-ти в Херсонській. Водопровідно-каналізаційне господарство - від 97 відсотків в Запорізькій, до 50 відсотків в Криму. На сьогодні обсяги дебіторської і кредиторської заборгованості сягнули майже дев'яти мільярдів гривень.

Шановні народні депутати! Основними чинниками зниження рівня відшкодування собівартості послуг діючими тарифами та зростання збитковості підприємств житлово-комунального господарства є підвищення цін на енергоносії зростання вартості матеріалів та рівня мінімальної заробітної плати, погіршення технічного стану основних фондів. За розрахунками, що наведені у проекті загальнодержавної програми реформування розвитку та розвитку житлово-комунального господарства тільки на реалізацію першочергових заходів реформування галузі потрібно понад 34 мільярди гривень.

Зрозуміло, що цю проблему неможливо вирішити шляхом механічного підвищення тарифів, це може призвести до зниження рівня збору платежів, відмови частини споживачів від користування централізованими системами водо-, теплопостачання і водовідведення зростання питомих виробничих витрат. Основним завданням уряду на сьогодні є формування такої державної тарифної політики, яка б дозволила забезпечити баланс суспільних інтересів виробників, постачальників та споживачів житлово-комунальних послуг.

Муніципальні слухання, житлова реформа першочергове завдання місцевого і регіонального розвитку, спільні засідання Держжитлокомунгоспу і засідання Комітету Верховної Ради з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку, спільні колегії Держжитлокомунгоспу і обласних держадміністрацій, круглі столи за участю громадськості дозволити окреслити коло проблем, без вирішення яких неможливо фінансування, оздоровлення галузі з урахування реальних потреб усіх груп населення на житлово-комунальні послуги та наявних фінансових ресурсів.

Перша проблема - система чинних нормативно-правових актів не є стимулюючою та заохочувальною для зменшення витрат та підвищення ефективності роботи підприємств, бо формування тарифів здійснюється переважно на підстави фактичних витрат за минулі роки.

Випереджаючими темпами зростають адміністративні , збутові, інші операційні витрати, зокрема, упродовж минулого року виробнича собівартість послуг водопостачання та водовідведення зросла лише на 7 відсотків, а інші операційні витрати - на 86 відсотків.

Другою проблемою є те, що підприємства галузі у значній мірі залежать від ціновою політики у паливно-енергетичному комплексі у зв'язку із значною часткою вартості енергоносіїв у структурі собівартості. Зокрема, у теплопостачанні вона становить близько 60 відсотків, у водопостачанні - 30 відсотків. Діюча практика щомісячної зміни тарифів на електроенергію для підприємств, що надають житлово-комунальні послуги вкрай негативно впливає на їх фінансовий стан.

Третя проблема - значна диференціація доходів населення як у розрізі регіонів, так і по кожному населеному пункту. За даними Держкомстату, середньомісячні грошові витрати домогосподарств у Закарпатській області складають 390 гривень, у місті - 959 гривень. В середньому по державі витрати на житлово-комунальні послуги становлять 10,3 відсотка у сукупних витратах сім'ї.

Проте, враховуючи неоднаковий рівень матеріальної забезпеченості населення, майже третина сімей уже зараз витрачає на оплату житлово-комунальних послуг до 18 відсотків власних доходів. У разі підвищення тарифів до 20 відсотків близько половини громадян потребуватимуть соціальної допомоги держави.

Практика перехресного субсидіювання, що застосовується в окремих регіонах, збільшує навантаження на промислових споживачів та знижує конкурентоспроможність їхньої продукції. Так, в Криму тариф на послуги водопостачання для промисловості у 15-20 разів вище тарифу для населення.

Четверта проблема полягає в тому, що Законом про місцеве самоврядування в Україні та місцеві державні адміністрації повноваження щодо затвердження та регулювання тарифів на окремі житлово-комунальні послуги надано як органам місцевого самоврядування, так і державним адміністраціям. Це викликає певні непорозуміння щодо розподілу повноважень, особливо у сфері утримання житла та прибудинкових територій.

Органи місцевого самоврядування не зацікавлені у залученні приватних підприємств у сферу надання житлово-комунальних послуг, незважаючи на те, що вони працюють більш ефективно порівняно з підприємствами комунальної форми власності, оскільки втрачають права на затвердження тарифів і водночас зменшують надходження до місцевих бюджетів.

Крім того, відсутність стандартних процедур формування і затвердження тарифів призводить до суб'єктивізму у взаємовідносинах між підприємствами та уповноваженими органами в частині порядку подання і розгляду заявок підприємств щодо перегляду тарифів.

З метою удосконалення нормативної бази для формування цін і тарифів у житлово-комунальній сфері урядом зроблено наступне. Перше: підготовлено проект Закону України щодо внесення змін і доповнень до законів України про місцеве самоврядування в Україні та про місцеві державні адміністрації, в якому передбачено покласти на сільські, селищні, міські ради повноваження встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами усіх форм власності, окрім тих, що перебувають у спільній власності територіальних громад. Для останніх тарифи мають встановлювати місцеві державні адміністрації. За ними також залишаються функції надання методичної допомоги органам місцевого самоврядування та здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства у сфері ціноутворення.

Друге. Відповідно до статті 191 статті Господарського кодексу для компенсації втрат доходів підприємств житлово-комунального господарства органами, які уповноважені встановлювати тарифи для населення в разі затвердження таких тарифів нижчої від фактичної вартості послуг розроблено проект закону України про внесення змін до статті 9 Закону України про ціни і ціноутворення.

Третє. Запроваджуються нові порядки формування тарифів на житлово-комунальні послуги, якими посилюються вимоги до обмеження окремих складових тарифів. Зокрема, при розрахунках тарифів до складу інших операційних витрат не дозволяється включати суми безнадійної дебіторської заборгованості, витрати на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, штрафи, пені, суми спонсорської та благодійної допомоги і ще ряд невиробничих витрат.

Водночас до складу тарифу на підставі програми розвитку підприємства, затвердженою місцевою радою, включається інвестиційна складова. Левову частку інвестиційної складової мають складати надходження від промислових споживачів та бюджетних організацій.

Зараз уряд працює над дорученням Президента щодо розробки і запровадження єдиних по всій країні підходів до формування тарифів на житлово-комунальні послуги. Найбільше нарікань від громадян надходить щодо невідповідності тарифів на утримання житла, якості послуг, житлово-експлуатаційних організацій і відсутність диференціації тарифів, в залежності від розташування технічного стану та інженерного обладнання будинків. Для підготовки відповідних нормативно-правових актів в різних містах України реалізуються пілотні проекти з реформування в сфері утримання житла. У містах Луцьк та Рівне встановлені диференційовані тарифи по кожному будинку та затверджено перелік робіт в межах діючого тарифу.

У Дніпропетровській області запроваджено картки обліку доходів та витрат по кожному окремому будинку. На підставі вже отриманого досвіду готується новий порядок визначення плати за послуги з утримання житлових будинків та прибудинкових територій з обов'язковим виділенням усіх складових витрат, щоб кожен знав за що він сплачує.

На нашу думку, слід визначити мінімальний перелік послуг житлово-експлуатаційних організацій, необхідних для підтримання санітарно-гігієнічних вимог та експлуатації безпеки будинків і встановити мінімальний розмір квартирної плати, який повинен обов'язково сплачуватися всіма мешканцями незалежно від місця проживання.

Другим важливим напрямком державної політики у цій сфері є зменшення собівартості послуг, зниження непродуктивних витрат та втрат на всіх етапах виробництва і надання послуг.

За дорученням Президента України з метою посилення контролю за додержанням дисципліни цін і тарифів протягом минулого року спеціалістами Головного контрольно-ревізійного управління, Мінекономіки, державної інспекції з контролю за цінами, антимонопольного комітету та Державної податкової адміністрації було перевірено 2 тисячі 377 підприємств житлово-комунального господарства. При цьому контрольними заходами охоплено практично всі базові підприємства тепловодопостачання та водовідведення. За результатами перевірок до нарахованого в доход бюджету 107,9 мільйона гривень приведено у відповідність з вимогами законодавства тисячу 74 тарифи, чим попереджено обрахування споживачів на суму майже 14,5 мільйонів гривень. На 542 посадові особи з вини яких допущено порушено, накладено адміністративні штрафи на загальну суму 47,2 тисячі гривень. Контроль за правильністю формування та застосування тарифів на житлово-комунальні послуги і надалі буде проводитися на постійній основі.

Суттєвим впливом на зменшення собівартості послуг є жорстке унормування всіх статей витрат. У першу чергу це стосується підприємств-монополістів. Відповідний документ підготовлено Антимонопольним комітетом України і зараз розглядається урядом.

Однак, для більш ефективного вирішення проблем ресурсозбереження, крім нормування, слід додати метод стимулювання або заохочувального регулювання, застосовуючи економічні важелі, конкуренцію, оприлюднення у засобах масової інформації основних показників діяльності підприємств.

Ще однією складовою діяльності уряду є соціальний захист населення, як з боку держави через програму житлових субсидій, так і з боку органів місцевого самоврядування, а також підтримка розвитку житлово-комунального господарства. У минулому році платежі населення за житлово-комунальні послуги були знижені на 772 мільйона гривень за рахунок призначення субсидій. Найбільшу частку серед отримувачів субсидій складають особи пенсійного віку - понад 61 відсоток та діти до 16 років - до 14 відсотків.

Слід зазначити, що за даними Держкомстату в період з 2000 по 2003 рік кількість сімей, що звернулося за наданням субсидій, знизилося від 5,4 і 3 мільйони сімей. При цьому зменшувався також середньомісячний розмір субсидій на одну сім'ю. Це є свідченням того, що органи місцевого самоврядування не повністю використовують можливі програми житлових субсидій для захисту малозабезпеченого населення.

Як дієвий приклад підтримки населення з боку органів місцевого самоврядування, можна привести досвід міста Одеси. У 2003 році матеріальну допомогу на оплату та погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, отримали 14,5 тис. мешканців міста на суму 2,9 мільйона гривень.

Однак, бюджети невеликих населених пунктів через значний дефіцит коштів невзмозі надавати додаткову допомогу громадянам та утримувати житлово-комунальні об'єкти на належному рівні. Так у місті Вугледар Донецької області на другий кошик, з якого користується житлово-комунальне господарство, залишається лише три відсотки бюджетних коштів. Для вирішення цієї проблеми підготовлені пропозиції про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо збільшення доходів місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

За підсумками наради з питань розвитку житлово-комунального господарства, що відбулася в березні поточного року в місті Одесі, прем'єр-міністром України Віктором Федоровичем Януковичем дані доручення: передбачити при формуванні показників проекту бюджету на 2005 рік субвенцію місцевим бюджетам на фінансування завдань програми поетапного оснащення наявного житлового фонду, будинковими засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії. А також, видатки держитлокомунгоспу сумою 200 млн. гривень для придбання вітчизняних трамвайних вагонів і тролейбусів на умовах 50-ти відсоткового співфінансування з місцевих бюджетів.

Насамкінець должен зазначити, що реалізація державної тарифної політики, яка має бути прозорою, зрозумілою, стимулюючою, передбачуваною, базуватися на принципах економічної обгрунтованості, виробничих витрат та справедливого їх відшкодування, неможлива без консолідації зусиль Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Шановні народні депутати, при доопрацюванні після першого читання проекту загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки будуть враховані усі надані зауваження та пропозиції стосовно розроблення регуляторних механізмів, державних і регіональних стандартів, граничної вартості житлово-комунальних послуг, інвестиційної політики у цій сфері, механізмів координації діяльності державних регулюючих органів та органів місцевого самоврядування у процесі встановлення цін і тарифів на суміжних ринках житлово-комунальних послуг.