Результатом проведення економічних та адміністративних реформ в Україні, започаткування процесу вступу України до Європейського Союзу є формування демократичних форм організації державної влади, створення умов для вільного та самостійного вибору напрямів розвитку економіки регіону, що посилює вагомість органів місцевого самоврядування та органів місцевої виконавчої влади у прийнятті важливих для регіону рішень.

Питання підвищення ефективності використання енергоресурсів в регіоні є одним з пріоритетних завдань місцевих органів влади. Зменшення обсягів використання енергоресурсів при зростанні валової доданої вартості, що виробляється в області, розглядається як шлях до скорочення фінансових витрат на закупівлю енергоресурсів і відповідно збільшення обсягу доходів місцевих бюджетів.
Регіональне управління процесами формування енергоефективної економіки

Інституційні основи. На загальнодержавному рівні для координації реалізації державної політики енергозбереження створено Державний комітет України з енергозбереження. Для створення завершеної структури управління енергозбереженням в регіонах, постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.96 р. №20 “Про управління сферою енергозбереження”, передбачалось створення окремих структурних підрозділів з енергозбереження в складі обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. На жаль постанова носила рекомендаційний характер і цим було закладено управлінську помилку психологічного плану. При тому, що у 1996 році ще не сформувалась необхідна кількість людей заінтересованих у енергозбереженні, чіткого зобов’язання створити структурні підрозділи, які б розвивали цю сферу, не було прийнято.

В результаті, на сьогодні в структурі держадміністрацій більшості областей формально існують підрозділи що займаються проблемами енергозбереження. Проте вони складаються з одного-двох працівників, на яких поряд з питаннями енергозбереження покладено ще ряд інших обов’язків, як правило щодо промислової політики, енергетики, житлово-комунального господарства, транспорту, зв’язку тощо. Враховуючи кризовий стан цих галузей, стан розрахунків за енергоносії та ряд інших суб’єктивних та об’єктивних факторів ці підрозділи займаються питаннями енергозбереження в останню чергу і в більшості випадків формально.

Така ситуація не дозволяє на належному рівні відслідковувати зміни економічного розвитку регіонів, коригувати реалізацію регіональної політики енергозбереження, реалізацію енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері, визначати напрями зниження енергоємності виробництва в регіоні, оцінювати обсяги реального потенціалу енергозбереження на основі впровадження новітньої енергозберігаючої техніки [1].

Реалізація енергозберігаючих проектів у бюджетній сфері. Фінансування енергозберігаючих проектів у бюджетній сфері здійснюється з державного бюджету України у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.99 р. №2183 “Про скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами”. Підставою для виділення коштів став Указ Президента України від 16.06.1999 р. №662 “Про заходи щодо скорочення енергоспоживання бюджетними установами, організаціями та казенними підприємствами, яким поставлено завдання зменшити енергоспоживання бюджетними організаціями енергетичних ресурсів на 25% до 2004 року.

Для реалізації цього завдання Верховна Рада Законом України “Про державний бюджет України на 2001 рік” передбачила інвестиції на енергозбереження в державному бюджеті по статті “Міжгалузеві енергозберігаючі заходи” в обсязі 25,4 млн. гривень. На жаль, проголошені наміри у 2001 р. було виконано лише на 30% (виділено 7,6 млн. грн.). В подальшому, у державному бюджеті України на 2002 рік передбачено лише 17 млн.грн. для завершення фінансування незакінчених у 2001 році енергозберігаючих проектів (профінансовано біля 10%). Проектом державного бюджету на 2003 рік передбачено лише 7 млн.грн. Очевидним є те, що розраховувати на централізовані видатки з державного бюджету розраховувати на разі не приходиться. Подібна ситуація стосовно видатків коштів на енергозберігаючі проекти спостерігається і на рівні місцевих бюджетів.

Обласні програми енергозбереження. Координація робіт з реалізації енергозберігаючих проектів підприємствами різних форм власності у регіонах здійснюється місцевими органами влади на основі обласних програм енергозбереження, які виступають як складові частини Комплексної державної програми України з енергозбереження (КДПЕ).

На сьогодні у всіх областях розроблені програми енергозбереження. У програмах передбачено реалізацію енергозберігаючих заходів за галуззями, здійснення аналогічним чином фінансування цих заходів (переважно з двох джерел - з державного та місцевого бюджету та за рахунок власних коштів підприємств) та контролю за виконанням програм. Напруженість державного бюджету стосовно видатків на програми енергозбереження відобразилась у тому, що загалом за період існування КДПЕ (1997-200 із всіх джерел можливого фінансування програми енергозбереження були профінансовані менш ніж на 20%. З різних джерел надійшло лише 1,2 млрд. грн., причому з бюджетів різних рівнів лише біля 80 млн. грн., решта власні кошти підприємств. В ряді областей за весь період існування обласних програм енергозбереження взагалі не передбачались видатки на енергозберігаючі заходи.

В програмах також не було враховано можливого погіршення фінансового стану підприємств при проведенні економічних реформ, приватизації підприємств, спаду обсягів виробництва. Необхідно також врахувати, що за останні роки практично повністю змінено структуру органів виконавчої влади, і власне, галузевих міністерств які мають безпосередній вплив на управління підприємством та їх технічну політику, практично не залишилось. Значно збільшилась чисельність приватних підприємств, що створені останнім часом та ніяк не підпорядковуються відомствам. Відмічається тенденція передачі функцій організації та безпосереднього проведення відповідної галузевої політики на місцевий рівень. Таким чином значно постійно зростає роль місцевих держадміністрацій стосовно їх впливу на промислові підприємства регіону, відповідно зросли можливості та завдання регіонів у реалізації потенціалу енергозбереження держави.
Стратегія формування енергоефективної економіки

Отже існуюча ситуація в національній економіці, проведення адміністративної реформи потребує формування нової регіональної політики енергозбереження. Формуванню нового підходу до вирішення питань енергозбереження у керівників органів місцевої влади сприяє розуміння існуючого критичного стану житлово-комунальної сфери та забезпечення енергоресурсами бюджетної сфери. На сьогодні споживання енергоресурсів в житлово-комунальній сфері в 2-4 рази менш ефективно ніж в індустріально розвинених країнах. Причини такого стану загальновідомі: відсутність належного контролю за енергоспоживанням, через обмеженість застосування приладів обліку, недосконала тарифна політика, наявність застарілого, неефективного обладнання, незадовільний інвестиційний клімат в житлово-комунальній сфері через неврегульованість питання власності, відсутність чіткої програми розвитку цієї сфери.

Формування регіональної політики енергозбереження. Зважаючи на незавершеність перехідного періоду в Україні доцільно виділити два періоди в реалізації регіональної енергозберігаючої політики [1].

На першому етапі, в найближчі 5-10 років, при збільшенні повноважень та продовженні економічного розвитку регіонів, буде спостерігатись деяке переважання контролючо-адміністративного впливу місцевих органів влади на суб’єкти господарювання регіону, на формування політики енергозабезпечення.

На цей час, для подальшої реалізації потенціалу енергозбереження необхідні якісні зміни, як в системі управління сферою енергозбереження, так і механізмів її реалізації, необхідна активізація роботи у сфері енергозбереження на регіональному рівні. В основі регіональної політики на першому етапі має бути формування чіткої, дієвої вертикалі управління енергозберігаючою політикою у державі, що передбачає створення окремих структурних підрозділів держадміністрації. Це дозволить уникнути недоліків, що існують сьогодні у сфері управління енергозбереження.

При наявності самостійного підрозділу в структурі держадміністрації буде створена постійність та послідовність в роботі, буде утворено механізм реального місцевих органів влади на здійснення, моніторинг та коригування енергозберігаючої політики. Успішний досвід промислово розвинутих країн показує, що широке впровадження систем управління (менеджменту) у сфері енергозбереження дає змогу отримувати економію паливно-енергетичних ресурсів за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів не менше 5% від існуючого рівня їх споживання, що в умовах України складе близько 10млн.ту.п. щорічно, або у вартісному еквіваленті понад 3,8млрд.гривень.

Доцільно також сформувати інституційні підстави для залучення найбільших комунальних та інших крупних підприємств регіону (особливо еколого небезпечних), наукових та комерційних фінансових установ до реалізації енергозберігаючих проектів. Світовий досвід реалізації програм енергозбереження запропонував таку організаційну структуру як Демонстраційні зони високої енергоефективності для формування ефективно діючої системи управління енергозбереженням в регіоні. Демонстраційні зони покликані створити сприятливі умови для застосування ринкових механізмів впровадження енергозберігаючої техніки і технологій на підприємствах різних форм власності, фінансування та реалізації енергозберігаючих заходів у бюджетній та комунальній сфері, пом’якшенню шкідливого впливу промисловості на екологічну ситуацію території, удосконалення нормативно-правового забезпечення енергозбереження, популяризації та розповсюдження позитивного досвіду.

На першому етапі необхідно розробити механізми регіонального управління енерговикористанням для енергопостачальних компаній. Доцільне включення до обов’язків регіональних енергопостачальних компаній щодо постачання енергоносіїв також виконання перфоманс-контрактингу щодо запровадження енергозберігаючих проектів у споживачів як частину їхніх основних завдань. Такий механізм управління енерговикористання споживачів (DSM - demand side management) широко поширений у ряді промислово розвинених країн, дозволяє знизити пікові навантаження енергосистем та в деяких випадках виключити необхідність побудови нових генеруючих потужностей з одночасним підвищенням ефективності використання енергоресурсів споживачами.

Необхідно активізувати роботу місцевих органів влади щодо використання відновлювальних джерел енергії поряд із місцевими видами палива, що дозволить значно знизити рівень втрат енергоносіїв при транспортуванні у віддалені райони, знизить матеріальні затрати на будівництво транспортних мереж, підвищить рівень енергозабезпечення як регіонів так і в цілому держави, підвищить конкуренцію серед виробників та постачальників енергоресурсів, що безумовно призведе до підвищення енергетичної ефективності паливно-енергетичного комплексу та зниження потреб в імпортуванні енергоресурсів.

Необхідно сформувати механізми встановлення реальних цін на енергію, що є особливо важливим з точки зору використання енергоресурсів і повинно здійснюватись з належним врахуванням ринку та реальних затрат на виробництво та транспортування енергоносіїв. На першому етапі необхідно на законодавчому рівні встановити новий порядок утворення споживчих цін на паливно-енергетичні ресурси, який би базувався на принципах: встановлення цін на паливно-енергетичні ресурси на основі їх реальної вартості; заохочення постачальників наливно-енергетичних ресурсів до встановлення та реалізації енергозберігаючої техніки у споживачів; врахування у споживчих цінах енергозберігаючої складової ціни на паливно-енергетичні ресурси; коригування споживчих цін в залежності від якості паливно-енергетичних ресурсів.

Економічні механізми стимулювання енергоефективності. Безперечно, будь-яку із приведених вище схем управління енергозбереженням в Україні не вдасться реалізувати без створення механізмів економічної зацікавленості в підвищенні ефективності використання енергоресурсів, які б дозволили пропонувати типові рішення для реалізації потенціалу енергозбереження на місцях, не залежно від специфіки регіону чи галузі. Необхідно визначитись із наступними шляхи залучення коштів у сферу енергозбереження:

-виділення цільових коштів з державного та місцевих бюджетів для реалізації енергозберігаючих проектів в установах і організаціях, що фінансуються з відповідних бюджетів, та проектів що мають загальнодержавне значення;

-створення механізму самофінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній та комунальній сфері за рахунок бюджетного фінансування, залучення приватних інвестицій з поверненням коштів за рахунок економії видатків бюджету на енергозабезпечення бюджетних та комунальних установ та організацій.

-формування спеціальних фондів енергозбереження у регіонах, джерелами наповнення яких можуть служити як економічні санкції за нераціональне використання енергоресурсів, так і частини коштів від економії коштів, що досягається у результаті запровадження енергозберігаючих заходів на підприємствах;

-стимулювання самофінансування енергозберігаючих проектів суб’єктами господарювання через пільгове оподаткування цих проектів та надання кредитів із зниженими кредитними ставками;

Для створення цільових місцевих фондів енергозбереження необхідно на законодавчому рівні визначити джерела формування таких фондів, напрями та порядок здійснення видатків. Доцільно використати існуючі механізми стимулювання енергозбереження та передбачити наповнення цих фондів, у тому числі, і, за рахунок накладання економічних санкцій за неефективне використання енергоресурсів. Ще одним джерелом формування місцевих фондів можуть бути частини коштів від економії коштів, що досягається у результаті запровадження енергозберігаючих заходів на підприємствах, які отримали кредити з цих фондів. Видатки цільових фондів можуть направлятись на реалізацію енергозберігаючих заходів у бюджетній чи житлово-комунальній сфері. З цього фонду доцільно також надавати кредити підприємствам всіх форм власності для реалізації енергозберігаючих проектів. Координацію цих робіт необхідно покласти на структурні підрозділи з енергозбереження місцевих органів влади.

Необхідно створити механізм фінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері з використанням як коштів державного бюджету так і приватних інвестиції, з поверненням інвестицій повністю чи частково за рахунок отриманої економії паливно-енергетичних ресурсів (перфоманс-контрактинг). Суть механізму полягає запровадженні окремого коду економічної класифікації видатків на якому могли б акумулюватись кошти отримані в результаті економії видатків на енергозабезпечення отриманої в результаті реалізації енергозберігаючих заходів. В подальшому ці кошти могли б направлятись на повернення залучених інвестицій та реалізацію подальших енергозберігаючих заходів. Подібний механізм залучення інвестицій у сферу енергозбереження теж широко використовується в Канаді, США ряді Європейських країн.

В ході реалізації енергозберігаючих заходів на основі перфоманс - контрактингу бюджетна установа (в особі відповідного центрального або місцевого органу влади) заключає контракт з енергосервісною компанією (ЕСКО) на проведення енергетичного обстеження і впровадження, на його основі, енергозберігаючого проекту. Згідно контракту, ЕСКО гарантує замовнику обіцяний рівень економії коштів, яка досягається в результаті втілення енергозберігаючого проекту.

Для прикладу (реалізація енергозберігаючого проекту з використанням бюджетного фінансування). Держава (бюджет) згоджується фінансувати проекти, що дозволяють повернути 110% затрачених коштів, у вигляді зменшення видатків на енергозабезпечення, протягом визначеного періоду часу (протягом року). Таким чином за рік держава повертає собі вкладені у проект кошти та отримує додатковий прибуток у 10% шляхом зменшення видатків на утримання бюджетних установ. Це все - гарантована вигода для держави, що встановлюється обов’язковою для (ЕСКО), що будуть реалізовувати проект та бажають отримати фінансування. ЕСКО самостійно виявляє можливі проекти які дозволяють отримати прибуток значно більший 10% для забезпечення своєї вигоди від проекту. Тобто вся економія понад 10% буде іти на покриття витрат та прибуток ЕСКО.

Отже визначаючи період реалізації проектів та відсоток додаткової вигоди від проекту держава може регулювати активність реалізації енергозберігаючих проектів у бюджетній сфері. З іншої сторони такий механізм роботи дозволить активізувати процес ринкових перетворень, створить стимули для роботи та конкуренцію серед виробників енергозберігаючого обладнання, дещо звільнить державні органи виконавчої влади від господарських проблем [2].

Таким чином на першому етапі необхідно:

- сформувати дієву вертикаль управління енергозберігаючою політикою у державі, що передбачає створення окремих структурних підрозділів держадміністрації.

- залучити найбільші комунальні та інші крупні підприємства регіону (особливо еколого небезпечних), наукові та комерційні фінансові установи до реалізації енергозберігаючих проектів через створення Демонстраційних зон високої енергоефективності для поширення передового досвіду з питань енергозбереження.

- сформувати цільові місцеві фонди енергозбереження та передбачити наповнення цих фондів, у тому числі, і, за рахунок накладання економічних санкцій за неефективне використання енергоресурсів та частини коштів від економії коштів, що досягається у результаті запровадження енергозберігаючих заходів на підприємствах, які отримали кредити з цих фондів.

- створити механізм фінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері з використанням як коштів державного бюджету так і приватних інвестиції.

- сформувати механізми встановлення реальних цін на енергію, що є особливо важливим з точки зору використання енергоресурсів і повинно здійснюватись з належним врахуванням ринку та реальних затрат на виробництво та транспортування енергоносіїв

На другому етапі реалізації регіональної політики енергозбереження, на період до 2020 року, буде спостерігатись розвиток та вдосконалення роботи механізмів стимулювання енергозбереження та формування джерел фінансування проектів підвищення енергетичної ефективності.

На цьому етапі, враховуючи подальший розвиток ринкових взаємовідносин, доцільно перейти від контрольно-адміністративних методів управління сферою енергозбереження до ринкових, використовуючи ту законодавчу основу, яка буде розроблена на першому етапі, та поширити, нові для України, успішно працюючі в ринкових умовах механізми реалізації енергозберігаючих проектів на основі енергетичного перфоманс-контрактингу.

Необхідно буде створити механізми кредитування енергозберігаючих проектів у промисловості та суспільній сфері. Основою цих механізмів, як і для бюджетної так і комерційної сфери буде ініціатива спеціалізованих організацій (ЕСКО) та виробників енергозберігаючого обладнання і відповідні механізми, що будуть створені на законодавчому рівні.

Стимулювання до застосування механізму фінансування енергозберігаючих заходів, лізингу, інших інноваційних фінансових інструментів до реалізації енергозберігаючих заходів буде реалізується через надання державою кредитів енергосервісним компаніям для реалізації енергозберігаючих проектів, наданням податкових пільг. Надання відповідних кредитів буде здійснюватись із спеціальних цільових фондів енергозбереження, які потрібно створити на першому етапі.

Створення такого механізму дозволить зняти протиріччя між органами, що забезпечують надходження до державного бюджету та видатками, яке можна виразити наступним питанням: до якої межі (може безкінечно?) можна реалізовувати, ці енергозберігаючі заходи? На які заходи варто направляти отриману економію видатків? На заходи, що дозволять отримати 20%, чи 10% чи 1% економії енергоресурсів? А може краще виплатити заборговану зарплату працівникам бюджетної сфери?

Вирішення цих протиріч буде здійснюватись, можливістю отримання відповідного рівня прибутків ЕСКО та виробникам енергозберігаючого обладнання при реалізації того чи іншого заходу та гарантуванні вигоди для держави. Визначаючи період реалізації проектів та відсоток гарантованої вигоди від проекту держава може регулювати активність реалізації енергозберігаючих проектів у бюджетній сфері. З іншої сторони такий механізм роботи дозволить активізувати процес ринкових перетворень, створить стимули для роботи та конкуренцію серед виробників енергозберігаючого обладнання, звільнить державні органи виконавчої влади від господарських проблем.

Такий механізм повністю можна використовувати і для комерційної сфери, єдиною відмінністю буде лише значне збільшення джерел фінансування енергозберігаючих проектів, адже в реалізації прибуткових проектів будуть зацікавлені і банки, як вітчизняні так і зарубіжні.

Таким чином, на другому етапі, потрібно буде забезпечити:

- створення, розвиток та підтримку діяльності регіональних ЕСКО через надання державою кредитів енергосервісним компаніям для реалізації енергозберігаючих проектів, наданням ЕСКО податкових пільг, застосування ними лізингових механізмів у сфері енергозбереження.

- створення механізмів кредитування енергозберігаючих проектів у промисловості та суспільній сфері завдяки використанню регіональних та муніципальних фондів енергозбереження.

- використання інших механізмів залучення коштів у сферу енергозбереження, використовуючи можливості органів місцевого самоврядування стосовно місцевих податків, зборів та запозичень.

- поширення застосування практики добровільних угод у сфері енергозбереження між місцевими органами виконавчої влади та підприємствами регіону, особливо підприємствами монополістами;

- застосування механізмів управління енерговикористанням в практику регіональних енергопостачаючих підприємств.

- застосування практики державних закупівель енергозберігаючого обладнання для бюджетної сфери з боку місцевої виконавчої влади, що буде стимулювати виробників енергозберігаючого обладнання та сприяти поширенню на ринку енергозберігаючих техніки та технології, створить ринок енергозберігаючого обладнання.

- формування регіональних консультаційних та інформаційних центрів енергозбереження для поширення досвіду з питань енергозбереження.

Реалізація регіональних програм енергозбереження

Обласні програми енергозбереження, як і загальні підходи до реалізації регіональної політики потребують деякого корегування. Необхідно переглянути обласні програми з метою відходу від існуючої структури побудови, планування та виконання програм енергозбереження. Зміни в економічній ситуації регіонів, зміна повноважень місцевих органів влади, зміна підходів у формуванні місцевих бюджетів потребує свого відображення в обласних програмах енергозбереження.

Обласні програми енергозбереження, як і КДПЕ, потребують корегування у сторону чіткого визначення пріоритетів розвитку окремих енергозберігаючих техніки та технологій у всіх галузях суспільного виробництва незалежно від відомчого підпорядкування, чіткого визначення джерел фінансування розвитку та впровадження цих технологій, формування механізмів стимулювання підприємств різних галузей та відомчої підпорядкованості до впровадження згаданих технологій та створення законодавчого підгрунтя для реалізації програм енергозбереження.

Для цього необхідно на першому етапі розвитку регіональної політики енергозбереження проаналізувати стан основних галузей та підприємств, що визначають економіку регіону стосовно ефективності використання енергоресурсів. Визначитись з основними змінами в структурі виробництва регіону. Визначити необхідність технічного переозброєння підприємств регіону та визначити конкретні технологічні процеси та технології які необхідно: закрити, модернізувати, впровадити нові. Цю роботу на першому етапі мають виконати місцеві наукові установи, спеціалізовані організації, самі підприємства під керівництвом окремого структурного підрозділу з енергозбереження місцевого органу виконавчої влади. На цьому ж етапі необхідно визначити потенціал енергозбереження в результаті виконання запропонованих заходів.

На другому етапі реалізації регіональної політики енергозбереження, постане завдання стимулювання реалізації розроблених програм через використання запроваджених на першому етапі механізмів фінансування цих робіт. На цьому етапі доцільно широко використовувати практику державних закупок енергозберігаючого обладнання для бюджетної сфери, що буде сприяти розвитку місцевих виробників енергозберігаючого обладнання. На цьому етапі найбільшу підтримку з боку місцевих органів влади мають отримати регіональні ЕСКО, які стануть одним із основних елементів реалізації обласних програм енергозбереження.

Суходоля О.М. Розвиток регіональної політики енергозбереження. Тези доповідей міжнародної науково-технічної конференції “Енергоефективність 2002”, 29-30 жовтня 2002 р., м. Київ Суходоля О.М., Кулик О. В. Перфоманс контрактинг як джерело фінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері. Енергоінформ №30 серпень 2002р.