Україна знаходиться на заключному етапі перехідного періоду від командно-адміністративної до ринкової моделі розвитку економіки. Звичайно, зміна економічних умов господарювання, здійснення політичної, адміністративної та судової реформи потребує відповідних змін і в механізмах державного управління економікою, в тому числі, і в механізмах стимулювання енергоефективності. При цьому швидка зміна умов господарювання потребує адекватно швидких змін і методів державного управління процесами формування енергоефективної економіки.

На сьогодні питання підвищення ефективності використання енергоресурсів в регіонах України стає одним з пріоритетних завдань органів державної влади. Зменшення обсягів використання енергоресурсів розглядається як шлях до скорочення фінансових витрат на закупівлю енергоресурсів і відповідно збільшення обсягу доходів місцевих бюджетів. Наприклад, в ряді міст витрати міського бюджету на підтримання систем централізованого теплозабезпечення складають 25-40%.

Існують і соціальні переваги від реалізації потенціалу енергозбереження на підприємствах, а саме: зростання конкурентоспроможності продукції, що виробляється, створення нових робочих місць, скорочення викидів шкідливих речовин в навколишнє середовище.

Сьогодні можна сказати, що розуміння проблем енергозабезпечення бюджетної та житлово-комунальної сфери керівниками місцевого рівня дозволяє ідентифікувати енергозбереження, як джерело реальних “додаткових бюджетних надходжень”, що можуть не тільки забезпечити необхідними енергоресурсами згадані сфери, але й бути направленими на вирішення інших соціально важливих проблем регіону.

Інтерес до енергозбереження активно почав проявляти і приватний сектор. Третій рік зростання промислового виробництва свідчить про появу прошарку ефективних власників підприємств, зацікавлених у підвищенні конкурентоспроможності продукції власного виробництва і, відповідно, у зменшенні енергоємності своєї продукції. З’явились виробники енергозберігаючого обладнання та фінансові установи, які зацікавлені у реалізації та примноження свого виробничого та фінансового потенціалу і через це готові до використання ринкових механізмів надання своїх послуг у сфері енергозбереження.

Ще одним фактором, який варто враховувати, є те, що нарешті в суспільстві формується розуміння необхідності утворення реальних та надійних механізмів фінансування енергозберігаючих проектів. Сформувалось розуміння необхідності переорієнтації бюджетного механізму, перетворення його з видатково-консервуючого в ефективний інструмент соціально-економічної стратегії розвитку та оновлення національної економіки.

Враховуючи вищесказане, основними механізмами фінансування енергозберігаючих проектів доцільними до запровадження слід вважати:

запровадження механізмів самофінансування енергозберігаючих заходів;

запровадження пільгового державного кредитування енергозберігаючих проектів;

запровадження практики державних закупівель енергозберігаючого обладнання та технологій.

Фінансування енергозберігаючих проектів у ринкових умовах господарювання. Самофінансування енергозберігаючих проектів на основі перфоманс-контрактингу полягає в утворенні механізму інвестування коштів у сферу енергозбереження через енергосервісні компанії (ЕСКО) чи інших фінансових посередників з поверненням коштів повністю чи частково за рахунок отриманої економії паливно-енергетичних ресурсів.

В ході реалізації енергозберігаючих заходів на основі перфоманс - контрактингу бюджетна установа (в особі відповідного центрального або місцевого органу влади) заключає контракт з ЕСКО на проведення енергетичного обстеження і впровадження, на його основі, енергозберігаючого проекту. Згідно контракту, ЕСКО гарантує замовнику обіцяний рівень економії коштів, яка досягається в результаті втілення енергозберігаючого проекту.

Суть механізму перфоманс - контрактингу полягає в утворенні спеціального порядку руху коштів, що виділяються з бюджету на енергозабезпечення бюджетних установ, та фіксуванні видатків у державному чи місцевому бюджеті (залежно від того, звідки фінансується бюджетна установа) на енергозабезпечення бюджетних установ на термін реалізації енергозберігаючого проекту. У випадку реалізації енергозберігаючого проекту буде відбуватись зменшення споживання енергоресурсів бюджетними установами, що відобразиться у зменшенні видатків з бюджету на утримання цих закладів. Отримана економія при створенні відповідного порядку могла б акумулюватись на окремому рахунку і потім направлятись на повернення інвестованих в проект коштів.

Для прикладу (реалізація енергозберігаючого проекту з використанням бюджетного фінансування), держава (бюджет) погоджується фінансувати проекти, що дозволяють повернути 110% затрачених коштів, у вигляді зменшення видатків на енергозабезпечення протягом визначеного періоду часу (протягом року). Таким чином, за рік держава повертає собі вкладені у проект кошти та отримує додатковий прибуток у 10% шляхом зменшення видатків на утримання бюджетних установ. Це все - гарантована вигода для держави, що встановлюється обов’язковою для ЕСКО, які будуть реалізовувати проект та бажають отримати фінансування.

ЕСКО самостійно виявляє можливі проекти, які дозволяють отримати прибуток значно більший 10% для забезпечення своєї вигоди від проекту. Тобто вся економія понад 10% буде іти на покриття витрат та складатиме прибуток спеціалізованої організації 1.

Механізм самофінансування енергозберігаючих проектів у бюджетній сфері

Отже, визначаючи період реалізації проектів та відсоток додаткової вигоди від проекту, держава може регулювати активність реалізації енергозберігаючих проектів у бюджетній сфері. З іншої сторони такий механізм роботи дозволить активізувати процес ринкових перетворень, створить стимули для роботи та конкуренцію серед виробників енергозберігаючого обладнання, дещо звільнить державні органи виконавчої влади від господарських проблем [1].

Запровадження механізмів самофінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері з використанням коштів державного бюджету або приватних інвестицій та поверненням інвестицій за рахунок отриманої економії паливно-енергетичних ресурсів дозволить утворити додаткові джерела фінансового забезпечення енергозбереження та зменшити навантаження на державний бюджет.

Кредитування енергозберігаючих проектів. Використання кредитування енергозберігаючих проектів, як механізму стимулювання енергозбереження, передбачено у Законі України “Про енергозбереження”. Таким чином, не можна стверджувати, що постановка цього питання зараз є нововведенням. Новою умовою, що відродила інтерес до запровадження цього механізму, є поява підприємств, які зацікавленні у розширенні та оновленні виробництва та спроможні повернути залучені інвестиції.

Держава, реалізуючи державну політику, спрямовану на підвищення енергоефективності національної економіки, має стимулювати до енергоефективності не тільки державний сектор, а в першу чергу приватний. Саме тому механізм кредитування перспективних енергозберігаючих проектів у приватному секторі необхідно розглядати як інструмент здійснення цілеспрямованої політики держави у сфері енергозбереження, направленої на зменшення залежності України від імпортованих енергоносіїв та підвищення конкурентоспроможності національного виробника.

Існують кілька можливих до реалізації в Україні форм кредитування енергозберігаючих проектів.

Пільгове кредитування енергозберігаючих проектів.

Для впровадження найбільш доцільної та ефективної енергозберігаючої техніки і технологій, поширення цих технологій на підприємствах національної економіки держава може використовувати такий механізм як пільгове кредитування енергозберігаючих проектів з боку Національного банку України через мережу комерційних банків, що, на нашу думку, створить умови, при яких всі учасники отримають вигоди від впровадження енергозберігаючого проекту. Держава - зменшить потребу у імпортуванні енергоносіїв та підвищить конкурентоспроможність вітчизняної економіки, державний бюджет - цільове та ефективне використання бюджетних коштів з їх поверненням та прибутком у вигляді надходжень від користування кредитом, комерційні банки - отримають свою частину прибутку від обслуговування наданого кредиту, підприємство - доступ до кредитів з невисокими ставками для модернізації виробництва та зменшення енергоємності продукції.

Для утворення такого механізму фінансування енергозберігаючих проектів доцільно визначити перелік енергозберігаючих проектів, які можуть кредитуватися з боку держави, що забезпечить чіткий контроль за використанням коштів та створить механізм оцінки результативності впровадження проектів. Необхідно також визначити умови, за якими у механізмі фінансування енергозберігаючих проектів можуть брати участь банки та підприємства.

Для стимулювання підприємств до реалізації найбільш доцільних енергозберігаючих проектів формуються умови, які забезпечують: конкурсність та змагальність банків та підприємств у отриманні кредитів, визначений рівень економічного ефекту від реалізації проекту та терміну окупності, залучення до проекту частини власних коштів підприємств, впровадження енергозберігаючого обладнання вітчизняного виробника тощо.

Необхідно також розробити порядок та правила надання кредитів та реалізації енергозберігаючих проектів, а саме: визначити тип проекту на який направляються кредити (впровадження системи освітлення, утворення та робота ЕСКО, запровадження когенераційних установок, модернізація житлового сектору, використання нетрадиційних видів палива, тощо); встановити часові межі надання та повернення кредиту; встановити максимальні обсяги кредитів в залежності від типу проекту на які надаються кредити та визначити кредитні ставки.

Як приклад, процедура надання кредиту може бути такою [2].

Суб’єкт господарювання, який бажає отримати кредит для інвестування в енергозберігаючі проекти, отримує рекомендацію органу, що здійснює координацію реалізації державної енергозберігаючої політики (Держкоменергозбереження, далі ДКЕЗ), відповідно до правил надання кредитів, ДКЕЗ проводить фінансову та технічну експертизу проекту та вирішує, чи запропонований проект попадає в розряд енергозберігаючих проектів та чи ефективний з точки зору державної енергозберігаючої політики.

При позитивному висновку стосовно надання суб’єкту господарювання кредиту на енергозберігаючі проекти ДКЕЗ направляє йому листом встановленої форми повідомлення – рекомендацію про підтримку пропонованого проекту. Одночасно ДКЕЗ направляє такого ж листа банку, який бере участь у програмі, для фінансування енергозберігаючого проекту про підтримку проекту.

Банк проводить фінансову експертизу проекту та замовника кредиту та надає кредит установленим порядком. Порядок може передбачати різні форми надання кредиту та процедури повернення кредиту в залежності від визначеного типу пропонованого енергозберігаючого проекту. Банк бере на себе відповідальність за повернення кредиту.

Компенсація державою кредитних ст * комерційних банків.

Пропонується запровадити часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків на впровадження енергозберігаючих проектів для суб’єктів господарювання незалежно від форми власності [3].

Для прикладу, підприємство для реалізації визначених державою важливих енергозберігаючих проектів отримує у комерційному банку кредит загальновстановленим порядком. Держава для стимулювання впровадження саме цих проектів компенсує підприємствам частину кредитної ставки комерційного банку. Для цього, за нині діючих умов держава має передбачати кошти для забезпечення часткової компенсації у бюджеті країни. Відсоток компенсації встановлюється в залежності від пріоритетів держави у реалізації визначених енергозберігаючих проектів.

Розмір часткової компенсаційної плати за користування кредитами комерційних банків, який відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, визначається у відсотках у кредитних угодах з суб’єктами господарювання, та погоджується з ДКЕЗ.

Для оформлення заявки на отримання компенсації комерційні банки, які видали кредити, подають ДКЕЗ примірники реєстрів позичальників кредитів за формою, затвердженою ДКЕЗ та погодженою Державним казначейством. При успішній реалізації енергозберігаючого проекту і підтвердженні експертизою з енергозбереження задекларованої економії Держкоменергозбереження складає зведений реєстр сум компенсації та на його підставі подає Державному казначейству розподіл коштів відповідно до діючого порядку касового виконання державного бюджету за видатками на здійснення часткової компенсації ставки за кредитами комерційних банків. Державне казначейство спрямовує зазначені кошти комерційним банкам, що надали кредити.

На сьогоднішньому етапі розвитку економіки запровадження державного кредитування енергозберігаючих проектів створить реальні ринкові сигнали виробникам та споживачам енергозберігаючого обладнання щодо пріоритетності питань енергозбереження у діяльності держави та дозволить значно посилити зацікавленість суб’єктів господарювання у випуску та впровадженні енергозберігаючих технологій.

Державні закупівлі енергозберігаючого обладнання та технологій. При всій напруженості видаткової частини державного бюджету бюджетні організації та установи все ж здійснюють закупівлю обладнання для своїх потреб, здійснюють ремонти будівель, мереж енергозабезпечення. Причому всі ці закупівлі здійснюються самостійно без належної уваги до питань енергозбереження. За критерій вибору приймаються інші параметри, інколи далекі від параметрів енергоефективності.

З іншої сторони, існує досить вітчизняних виробників енергозберігаючого обладнання, які не можуть здешевити чи розширити своє виробництво через невеликі обсяги виробництва. Доцільно визначити перелік енергозберігаючого обладнання, яке повинно закуповуватись при здійснені головними розпорядниками бюджетних коштів закупок для потреб бюджетних організацій та установ. Це може бути, наприклад, енергозберігаючі лампи, терморегулятори і т.ін.

Запровадження практики державних закупівель енергозберігаючого обладнання та технологій для державних установ та підприємств, на нашу думку, створить реальну підтримку виробникам енергозберігаючого обладнання та забезпечить пріоритетність питань енергозбереження у діяльності державних установ. Демонстрація такої поведінки держави створить реальне підгрунтя для формування енергоощадної поведінки громадян у повсякденному житті.

Таким чином, формування ринкових механізмів фінансування енергозберігаючих проектів безумовно потребує часу, терпіння та праці великої кількості ентузіастів енергоефективності, що працюють як в органах державної влади, фінансових установах, навчальних закладах, так і на підприємствах. Формування таких механізмів фінансування проектів потребує політичної та економічної стабільності. Проте період стабільного зростання економіки, що розпочався, дає надію на успіх та підтримку запропонованих механізмів стимулювання енергоефективності.

Список літератури

Суходоля О.М., Кулик О. В. Перфоманс-контрактинг як джерело фінансування енергозберігаючих заходів у бюджетній сфері. Енергоінформ №30, серпень 2002р.

Суходоля О.М. Фінансові механізми енергозбереження. Енергоінформ №1 січень 2001р.

Меркушов В.Т. Енергозбереження та енергоефективність – основні чинники впливу на енергетичну безпеку України. Стан, проблеми, перспективи. // Збірник матеріалів науково-технічної конференції Енергетична безпека Європи. Погляд у ХХІ століття Київ., травень 2001 р.