Матерiал мiстить обгрунтування необхiдностi проектного пiдходу до процесiв реформування та розвитку виробництва в Українi. У зв'язку з цим показана важливiсть застосування сучасної методологiї, процедур та засобiв управлiння проектами. Пропонується органiзацiя державних професiйних управлiнських структур та недержавної консультацiйної iнфраструктури для квалiфiкованої пiдготовки та супроводу великих iнвестицiйних програм. Застосування запропонованого пiдхолу суттєво змiнює можливi масштаби та результативнiсть державних iнвестицiй, сприяє активiзацiї iнвестицiйної дiяльностi взагалi. Викладена стратегiя може бути реалiзована в рiзних проектно орiєнтованих державних структурах, як Держiннофонд України, Нацiональне агентство реконструкцiї та розвитку економiки України, Нацiональне агентство з питань iнформатизацiї при Президентовi України, в iнших економiчних, галузевих мiнiстерствах, вiдомствах та регiональних адмiнiстрацiях.

Проблеми виробництва - це проблеми управлiння

Як постелиш, так i виспишся - пишуть у народi. Аналогiчно i у господарському життi: якi плани та програми розробленi, якi управлiнськi рiшенння прийнятi, як органiзовно контроль за їх виконанням, такими, у зачнiй мiрi, будуть i кiнцевi кiлькiснi та якiснi результати виробництва. Цей принцип однаково спрацьовує як на рiвнi державного управлiння, так i в регiонi та на пiдприємствi: рiзниця тiльки у масштабi рiшень та цiнi помилок. Справедливе i зворотнє твердження: якщо соцiально-економiчнi результати у господарськiй системi незадовiльнi, причину слiд шукати у неефективному плануваннi та поганiй органiзацiї управлiння.

Яким же має бути ефективне управлiння? Ще академiк В.Глушков вказував, що одним iз важливiших принципiв управлiння є вiдповiднiсть керуючої системи складностi задач у керованiй системi. На сучасному, надзвичайно складномi для економiки етапi потрiбнi неординарнi пiдходи до вироблення та прийняття управлiнських рiшень, новi форми керiвних структур усiх рiвнiв. Метою управлiння має бути досягнення конкретного позитивного результату, пошук та знаходження виходу iз незадовiльного положення, у протилежному випадку управлiнська i господарська дiяльнiсть втрачають сенс. Результативнiсть тут залежатиме вiд кiлькостi та квалiфiкацiї управлiнцiв, органiзацiї їхньої роботи, методiв за засобiв, що використовуються, лiмiту часу, мотивацiї працi керiвних кадрiв та менеджерiв. Все це має привести в дiю iснуючi матерiальнi ресурси, забезпечивши прирiст капiталу.

Достатньо подивитися на нашу управлiнську дiйснiсть щоб зрозумiти, що нинiшнi структури, кадри та методи планування та контролю не тiльки не здатнi змiнити ситуацiю на краще, але й навiть загальмувати швидкiсть падiння. Ми маємо справу з процесом прискореного розвалу економiки внаслiдок її некерованостi. За прогнозами Гарвардського унiверситету (чомусь прогнозують вони, а не ми), економiчний колапс може статися через кiлька рокiв, а ось позитивнi змiни, виявляється, прогнозувати майже неможливо, бо нема нiяких обгрунтованих стратегiй полiпшення ситуацiї. Цi перспективи не привертають достатньої уваги преси, полiтичної та громадської думки. А що ж тодi залишається вiд iдеї державностi?

За яким принципом має бути органiзоване управлiння
Навiть широкому загаловi вiдомi схеми органiзацiї галузевого, регiонального управлiння та управлiння пiдприємством, схеми, якi збереглися в нашiй країнi донинi. Однак названi схеми, як вiдомо фахiвцям з управлiння, прийнятнi для бiль-менш стiйких структур, якi функцiонують у вiдносно стабiльних умовах. Задачею такого управлiння є збереження iснуючого становища та стiйких темпiв розвитку, контроль небажаних у цьому планi змiн та вiдхилень. Для ситуацiй, якi, навпаки, конче потребують органiзацiйних, технологiчних та iнших змiн, треба застосовувати схему управлiння, побудовану за проектним принципом (щось на зразок колишнього програмно-цiльового управлiння в адмiнiстративнiй економiцi). Тут, власне, основною метою є здiйснення заданих ефективних змiн, вiдповiдно до чого плануються ресурси, вартiсть i час, органiзується взаємодiя менеджерiв у процесi контролю за цими змiнними параметрами. В розвинутих економiках проектний менеджмент набуває поширення як метод управлiння в умовах змiн, зумовлених, на вiдмiну вiд наших обставин, швидким прогресом технологiй та конкуренцiєю.

Очевидно, що ситуацiя в єкономiцi України потребує змiн, але з iнших причин, якi означають бути чи не бути. Отже управлiння економiкою тим паче має бути органiзоване переважно за проектним принципом.

Об'єктивно, це неминучий процес, i вiн вiдбувається, однак, може бути прискорений, якщо буде усвiдомлений.

Подивимось, як трансформуються останнiм часом органи виконавчої влади: вiд галузевого управлiння до програмно-цiльового. Деякi сьогоднiшнi мiнiстерства, державнi комiтети та агентства є по сутi органами управлiння програмами (Мiнчорнобиль, Мiнекобезпеки, Мiнiстерство надзвичайних ситуацiй, Нацiональне Агентство з реконструкцiї та розвитку, Нацiональне агентство з iнформатизацiї, Нацiональне космiчне агентство, Державний iнновацiйний фонд України та iншi). Такi соцiально орiєнтованi мiнiстерства, як Мiннауки, Мiносвiти i та ряд iнших мали би в основу своєї дiяльностi також покласти здiйснення конкретних цiльових програм, якi пов'язанi з витратою ресурсiв. Щодо методологiчних мiнiстерств та вiдомств (Мiнекономiки, Мiнфiн, Мiнпрац iн.), то їхня результативнiсть набагато пiдвищилась би при наявностi єдиної методологiчної основи планування та контролю, побудованих за проектним принципом.

Як має виглядати керована система
Перш за все, має бути розроблена обгрунтована, тобто реальна урядова концепцiя розвитку економiки, що мiстить прiоритети та основи механiзмiв, якi дiятимуть.

Вона має конкретизуватися бiльш детальними галузевими, регiональними та цiльовими комплексними програмами. Останнi являють собою мультипроекти та деталiзуються у виглядi конкретних проектiв, визначених у ресурсах, часi, вартостi та ефективностi, а також у способi органiзацiї управлiння.

Суттєвою особливiстю проектiв є те, що вони являють собою одночасно керовану та керуючу систему, тобто проект - це окрема система управлiння з визначеним результатом, причому система динамiчна, iз зворотнiм зв'язком.

Остання риса дає можливiсть iтерацiйно, знизу догори, уточнювати галузевi, регiональнi та комплекснi програмипрограми i навiть концепцiю.

Система управлiння програмами (проектами)

Процедури управлiння змiнами на краще
Проектне управлiння здiйснюється у кiлька стадiй, кожна з яких уточнює та деталiзує результати наступної. Фактично йдеться про процес розвитку iдеї досягнення позитивного результату, визначення здiйснимостi iдеї та її ефективностi (прийняття або вiдхилення), доведення прийнятої iдеї до конкретного плану дiй, забезпечення ресурсами, органiзацiя виконання плану та досягнення очiкуваного результату.

Найважливiшими та необхiдними складниками успiху проекту є баланс мети, ресурсiв, вартостi, часу та що особливо важливо, забезпеченiсть управлiнням.

Остання обставина найбiльш складна для усвiдомлення. Мається на увазi, що згiдно проектному принципу, для реалiзацiї проекту створюється окрема управлiнська структура, яка iснує стiльки, скiльки живе проект. Якщо такої структури немає, а проект здiйснюється, то можна бути впевненим, що ресурси бутуть використанi неефективно i мети досягнути не вдастся. Сама iдея проектного управлiння виявиться спаплюженою.

Для найбiльш ефективного управлiння команда менеджерiв проекту має супроводжувати проект вiд початку до кiнця, вiд планування до контрлю та завершення.

На початковому етапi - концепцiї проекту - закладаються пiдвалини успiху. Якщо концепцiя, або стратегiя обранi менеджерами невiрно, подальшi (навiть правильнi дiї) виявляться неуспiшними. Цей етап - найменш звичний для вiтчизняних керiвникiв, адже стратегiї формувалися ранiше директивно, а вiдтак централiзовано забезпечувалися ресурсами. Сьогоднi кожному суб'єкту господарювання треба знайти, обгрунтувати стратегiю для себе, стратегiю свого виживання та розвитку. Це процес колективного вироблення рiшення, який органiзується спецiальними методами мозгового штурму iз залученням груп фахiвцiв рiзного профiлю (такий досвiд деякою мiрою накопичений при розробцi таких документiв, як, наприклад, програма Освiта). Але якщо формально подiбнi процедури i мали мiсце, то документи, якi з'являлися в результатi мали здебiльшого декларативний характер, не будучи iнструментом дiй.

Наступним етапом у життєвому циклi проекта є обгрунтування здiйснимостi та ефективностi. За допомогою спецiальних методiв комплексного аналiзу та досить складних обчислень фактично будується модель майбутнього руху матерiльних та фiнансових ресурсiв в часi, а також модель управлiння цим рухом. Якщо фiнансовi показники (на рiвнi суб'єктiв господарювання) та соцiально-економiчнi показники (на рiвнi регiону та держави) є прийнятними з точки зору ефективностi iнвестицiй, то проект приймається до реалiзацiї та фiнансується учасниками, i навпаки.

Тут важливi двi обставини. По-перше, перед початком дiй iснує повне уявлення про очiкуванi матерiльно-речовi та фiнансовi результати, а по-друге, якщо такого уявлення не iснує, або воно неповне (сумнiвне, негативне), рiшення про фiнансування, витрату ресурсiв та часу не приймається. Iншими словами, дотримання процедур проектного управлiння - своєрiдний запобiжник вiд неефективного господарювання.

Як кожний корисний iнструмент, вiн має вартiсть, яка означає необхiднiст витрат на концептуальнi дослiдження та планування проекту (включаючи експертизу). Вiдоме правило Х.Макея Перед ти як витратити хоч цент на конкретнi придбання, витратьте 10 вiдсоткiв свого бюджету на отримання якомога бiльш детальних консультацiй. Схематично це означає, що недофiнансування пiдготовчого етапу означатиме нерацiональнi витрати у розмiрi понад 10 вiдсоткiв бюджету проекту. Або iншими словами, планування та здiйснення проекту є частинами єдиного iнвестицiйного процесу, i мiж ними мають бути дотриманi перевiренi практикою розумнi пропорцiї (згадаємо вiповiднiсть мiж керованою та керуючою пiдсистемами згiдно В.Глушкова).

Наступним етапом є укладання угод, пiдписання контрактiв тощо мiж учасниками проекту. На цьому етапi планова модель остаточно уточнюється. (Неминучi вiдхиленння вiд попереднiх розрахункiв ефективностi не повиннi вплинути на принципове рiшення щодо здiйснення проекту).

I останнiм етапом є власне супроводження проекту (монiторинг) аж до його завершення i спiвставлення отриманих результатiв з очiкуваними.

Спецiалiзацiя фахiвцiв на здiйсненнi функцiй управлiння контрактами та монiторингу проекту дозволяє уникнути нерацiонального використання ресурсiв, надмiрних витрат часу i коштiв.

Можливiсть змiшаного iнвестування у власних iнтересах
В умовах дефiциту державних iнвестицiйних ресурсiв особливого значення набуває їх ефективне використання, тобто отримання максимального кiнцевого виробничого та соцiально-економiчного результатiв при рацiональних витратах централiзованих державних коштiв. Для цьго нацiональнi програми та проекти, iншi коштовнi та тривалi заходи держави треба розглядати як iнвестицiйнi проекти з обмеженими ресурсами. Потреби у коштах, необхiдних для отримання повноцiнних кiнцевих результатiв, як правило, набагато перевищують можливостi держави. Виникають альтернативи: або здiйснювати меншу кiлькiсть проектiв, обмежитись мiнiмальними масштабами, або шукати додатковi джерела фiнансування. Остання альтернатива виглядає найбiльш бажаною, але вимагає деякої пiдготовчої роботи.

А що, коли стадiю пiдготовки державних програм розглянути як iнвестицiї вiдносно незначних бюджетних коштiв в обгрунтування шляхiв залучення недержавних капiталiв у реалiзацiю проектiв з метою подальшої економiї вiдповiдної частини державних фiнансових ресурсiв i розширення iнвестицiйної дiяльностi?

Крiм ефекту масштабу, важливим результатом реалiзацiї такої стратегiї буде i бiльш достовiрне обгрунтування майбутнiх бюджетних витрат та надходжень.

З точки зору результатiв, розробленi проекти у складi державних програм можуть бути неприбутковими та прибутковими. Першi здiйснюються здебiльшого у бюджетнiй сферi, що затруднює визначення прямого ефекту, але тим бiльше потребує рацiоналiзацiї витратної частини - часу та ресурсiв усiх видiв. Велику увагу у таких проектах треба придiляти плануванню тендерiв на виконання робiт та поставку обладнання, де часто зустрiчається перевитрата коштiв, а iнодi зловживання. Прибутковi проекти являють собою звичайнi iнвестицiї, в яких потрiбно визначати не тiльки витрати, а також економiчнi (макрорiвень) та фiнансовi (мiкроекономiчнi) результати, обов'язково розрахувати стандартнi показники ефективностi (NPV, IRR).

Вiдповiдно, при розробцi проектiв, коли визначаються цiлi, ресурси та учасники, можна застосувати два пiдходи.
Планувати проекти iз розрахунку виключно на державнi джерела фiнансування. Такий пiдхiд економiчно доцiльний лише для неприбуткових проектiв, або при закритому характерi технологiй та об'єктiв.

Планувати лише частковi державнi iнвестицi. Виходячи iз розрахованої максимальної ефективностi проектiв, їхнi строки та вартiсть будуть похiдними вiд варiанту з найкращими економiчними та фiнансовими показниками. Учасники та схеми фiнансування визначатимуться у результатi тендерiв та переговорiв, що проводитимуться на основi матерiалiв проекту.

Беручи до уваги дефiцит бюджету України, доцiльно буде обмежити пiльгове фiнансування проектiв з боку держави у межах лише такої частки (або наданням вiдповiдних податкових пiльг, що рiвноцiнне державним iнвестицiям) якi б робили проект привабливим для участi iнших iнвесторiв. Для цього досить доводити розрахунковий строк окупностi проектiв до 3-5 рокiв, а показник прибутковостi (IRR) до 30-50 % для кредитiв та 20-25 % для прямих iнвестицiй.

Наприклад, розробляється важливий для держави проект. Дослiдження та обгрунтування показують, що при прийнятному термiнi окупностi проекту на його здiйснення потрiбно 100 одиниць коштiв, а фiнансова ефективнiсть становить 15 %. Але спецiальнi додатковi розрахунки показують, наприклад, що вкладаючи у проект лише 20 одиниць (або надаючи вiдповiднi пiльги), решта 80 одиниць iнвестицiй матимуть фiнансову ефективнiсть 30 %. При цьму економiчна (народногосподарська) ефективнiсть iще вища: адже виплачена зарплата, податки та iншi вiдрахування всiх видiв на порядки можуть перевищувати прибуток iнвестора.

Очевидно, що в усiх випадках, особливо при змiшаному фiнансуваннi, виключно важлива роль належиме якостi та глибинi розробки проектiв. Результат iнвестицiйного процесу закладається власне на цьому етапi. У мiжнароднiй практицi, на цiлi, пов'язанi безпосередньо з пiдготовкою проектiв, необхiдно спрямовувати до 3-5 вiдсоткiв iнвестицiйних коштiв, проводячи за цей рахунок всебiчнi та глибокi дослiдження та обгрунтування. Економiя на етапi пiдготовки небезпечна: вона призводить до нерацiонального використання основної маси iнвестицiйних коштiв, аж до їх повної втрати. Одиниця коштiв, рацiонально вкладених у розробку навiть неприбуткових проектiв, забезпечує подвiйний-потрiйний ефект на економiї ресурсiв. Квалiфiкована розробка прибуткових проектiв забезпечує обгрунтовану мiнiмiзацiю та рацiональну форму участi держави та iнших суб'ктiв у iнвестуваннi, що виражається сумами, на порядки вищими, нiж вартiсть стадiї iнвестицiйного проектування. Наявнiсть грамотно пiдготовлених проектiв є необхiдною умовою для їхнього рацiонального фiнансування та подальшої органiзацiї управлiння.

Це робить у багатьох випадках економiчно доцiльним фiнансування державою стадiї розробки проектiв. При цьому вiдповiднi витрати автоматично виступатимуть державною частиною iнвестицiй у проект. Iншими словами, сьогоднi найефективнiшим видом державних iнвестицiй є iнвестицiї у пiдготовку проектiв для економiї власних коштiв та залучення до проекту недержавних партнерiв i досягнення за рахунок цього позитивних економiчних результатiв !

6 Органiзацiя управлiння проектами

Враховуючи значну кiлькiсть проектiв та змiшану форму їх фiнансування, держава не може i не повинна повнiстю забезпечувати управлiння проектами. Функцiї держави на цьому етапi мають зводитись до регламентуючих процедур, встановлення правил вiдбору проектiв та контролю їхньої реалiзацiї, визначеннi участi держави у фiнансуваннi тощо. У той же час має функцiонувати досконала система управлiння проектами з використанням усього арсеналу необхiдних методiв та засобiв. Цi функцiї в сьогоднiшнiх умовах можуть виконувати лише спецiалiзованi недержавнi консультацiйнi та управлiнськi фiрми з персоналом високої квалiфiкацiї.

Приймаючи до уваги масштаби, регiональну та галузеву рiзноманiтнiсть державних iнвестицiйних програм, необхiдно буде зберегти тiльки функцiю генеральних виконавцiв подготовки та монiторингу державних проектiв. Так, Нацiональне Агентство з питань iнформатизацiї створює професiйну структуру - Центр iнвестицiй та управлiння проектами. Аналогiчнi структури з бiльш менш повним спектром функцiй є при Держiннофондi, Нацiональному агентствi реконструкцiї та розвитку економiки України, в iнших мiнiстерствах, регiонах. Центри, однак, мають залучати до субпiдряду iншi недержавнi професiйнi структури.

Задачами подiбних органiзацiй мають бути: Розробка принципiв та механiзмiв реалiзацiї вiдповiдних державних програм та проектiв, у тому числi, визначення порядку та процедур взаємодiї учасникiв. Управлiння програмами як мультипроектами, їх розробка, монiторинг та уточнення на плановий перiод. Фiнансування - за нормативом вiд державних iнвестицiй на реалiзацiю програм. Розробка та менеджмент окремих проектiв, особливо складних та тих, що фiнансуються з бюджету. Фiнансування - за прямими угодами iз замовниками, в тому числi державними, за рахунок частини коштiв вiдповiдних проектiв. Норматив витрат на управлiння проектом складатиме близько 5% обсягу iнвестицiй. Участь у якостi спiввиконавця та представника державних iнтересiв у розробцi та управлiннi проектами зi змiшаним фiнансуванням. Передпроектнi дослiдження та розробка проектiв можуть фiнансуватись державою, а стадiя реалiзацiї, в тому числi управлiння, - з позабюджетних джерел залучених iнвесторiв.

Источник: http://www.oko.com.ua/